Тяжкі 2000 кілометрів: як українки з немовлям на руках добирались до Естонії

Photo: Elmo Riig

Оксана, Софія та Віта Логвинові та маленький Тимур тиждень тому після більш ніж 2000 складних кілометрів прибули до Естонії у волость Пих'я-Сакала. Після прибуття до країни вони були налякані та засмучені . Через шість днів, у середу, коли репортер Sakala зустрівся з ними в будинку місцевого підприємця Тоомаса Аавасалу в Сууре-Яані, вони були спокійні.

«Естонці нас чудово прийняли. Ми дуже вдячні всім, хто нам допоміг. Ми сумуємо за батьківщиною, але тут зараз безпечніше», — розповіла Оксана Логвінова, мати Софії, свекруха Віти та бабуся Тимура. Було прийняте рішення втекти з Південного – портового міста Одеса, оскільки там були бомбардування, постійно спрацьовували повітряні тривоги та обстановка розпалювалася все більше і більше.

Бомби та комендантська година

«Дома з вікна шостого поверху ми бачили, як у Чорному морі японський та румунський кораблі злетіли в повітря. На місто падали ракети та бомби, нам часто доводилося бігати в укриття. З сьомої вечора до шостої ранку діяла комендантська година і ніхто не міг пересуватися вулицями», — розповіла Оксана Логвінова.

Разом із Тимуром, який народився 3 лютого, вони залишили батьківщину та вирушили до сусідньої Молдови. Звідти транспорт організував чоловік Віти Логвінової, котрий працює у Фінляндії.

«На кордоні була велика штовханина. Завдяки малюкові ми потрапили у меншу чергу. Він мав свідоцтво про народження, але потрібен був паспорт, його не зробили, хоча фото на паспорт ми підготували. На щастя, ми таки проїхали», - розповіла Оксана Логвінова.

У Молдові вони сіли до автобуса, який перевозив робочу силу до Естонії. За словами українок, переїзд у 2000 кілометрів виявився важким. Він тривав три ночі та чотири дні, крім Молдови, проїхали Румунію, Угорщину, Словенію, Польщу, Литву та Латвію. «В автобусі було холодно, і він був забитий людьми, молдавські чоловіки курили та вживали алкоголь, зупинки робили дуже рідко», - розповіла Оксана.

Вони прибули до Естонії 3 березня і спочатку провели ніч у центрі відпочинку Tääksi. Потім власник центру відпочинку Тоомас Аавасалу запропонував притулок у своєму будинку в Сууре-Яані. «Їм тут зручніше, з малюком легше», — сказав підприємець, у якого, коли він побачив немовля, стислося серце.

Далі до Фінляндії

Оксана розповіла, що після завершення війни вони хочуть повернутись на батьківщину. Раніше їхнє життя було досить хорошим, а дитяча кімната Тимура щойно була відремонтована. З цим погодилася і донька Софія, яка сказала, що Південне — гарне, маленьке, тихе та чисте місто з населенням близько 30 000 осіб, де є одна автобусна лінія і до всього можна дістатися за 20 хвилин пішки. Будинки там всі дев'ятиповерхові і вище. «Шкода, що там тепер усе бомлбять», - додала вона зітхнувши.

Photo: Elmo Riig

Південне – портове місто під Одесою, найбільше виробниче підприємство якого – аміачний завод. «Якби аміачний завод вибухнув, це була б велика екологічна катастрофа і загроза здоров'ю людей», - сказала Оксана. За її словами, Південне — це ще й місто-курорт, куди свого часу приїжджали люди з різних куточків Радянського Союзу, багато приїжджало туди росіян та білорусів.

Чоловік Оксани працює стрілочником у місцевому порту на залізниці, зараз роботи менше, нічних змін немає. Оксана була домогосподаркою, а Віта – у декретній відпустці. «Я навчалася в Одеському економічному університеті та працювала у реєстратурі поліклініки», — розповіла Софія, чоловік якої залишився на батьківщині, оскільки чоловіків через кордон не пропускають.

За словами Оксани, зараз більша частина дітей та жінок поїхала з міста. Залишилися люди похилого віку і чоловіки, багато з яких вступили в загони територіальної оборони, які перешкоджають мародерству і розшукують диверсантів, що залишають мітки для бомбардування.

«Мій син працює у Фінляндії на заводі збірних будинків у Рааху, неподалік Оулу. У січні він був у відпустці та 19 лютого повернувся до Фінляндії. Я дякую Богові і космосу, що він у безпечному місці і в нашій сім'ї все склалося добре, аби ця війна швидше закінчилася, - сказала Оксана. – Нам принесли їжу та речі, ванну для купання дитини. З дому ми взяли найнеобхідніше, замінник грудного молока був найважливішим. Найголовніше, що з маленьким Тимуром та близькими все добре, речі завжди можна замінити». Віта сказала, що разом із маленьким сином спробує дістатися до чоловіка у Фінляндію. Оксана та Софія поки що планують залишитися в Естонії і спробують знайти тут роботу.

Член правління працюючого в Сууре-Яані та Фінляндії FinEst Wood Тоомас Аавасалу взяв на себе безпечне прибуття до Естонії та Фінляндії членів сімей українських співробітників компанії. Підприємець, який допоміг втекти з України 27 людям, повідомив, що в Естонії їх десять, шестеро людей зараз перебувають у будинку відпочинку Tääksi і незабаром ще одна мати приїде туди з дитиною. «У понеділок я відправлю кілька жінок автобусом до їхніх чоловіків у Фінляндію, натомість сюди приїдуть нові біженці з України», - сказав він.