Естонію наповнили біженці, а житло у великих містах вичерпано

Photo: Konstantin Sednev

В Естонію вже прибуло понад 16 тисяч українських біженців, хоча міністр соціального захисту Сігне Рійсало раніше заявляла, посилаючись на оцінку уряду, що країна здатна прийняти 10 тисяч – аби при цьому не постраждало повсякденне життя всіх нас. Проте кордони відкриті, потік біженців не припиняється, і перед Естонією стоїть питання, де розмістити таку велику кількість людей, пише Postimes.

Держава не підтримала евакуацію українців із кордону, але це зробила громадська організація MTÜ Pagulasabi. Відправлення автобусів до кордону та назад коштує 20 тисяч євро на день, хоча автобусні компанії пропонують дуже хороші розцінки. Все, що зараз пропонується біженцям, отримано за рахунок пожертвувань. Багато військових біженців також були доставлені в Естонію з власної ініціативи, але, за словами Рійсало, зараз їхній потік може сповільнитися.

До кордону дістаються і діти без батьків

Співробітники MTÜ Pagulasabi надавали гуманітарну допомогу в Туреччині, Йорданії, Лівії, Кенії та Грузії. «На самому початку війни до нас почали надходити повідомлення про людей, які досягли польського кордону, але не змогли звідти нікуди виїхати, грошей у них теж не було», — каже член правління та керівник опорних послуг Pagulasabi Ану Вілтроп.

«Тоді багато людей були готові їхати в Україну за біженцями. Однак це не здавалося розумним, тому ми почали організовувати евакуаційні автобуси вздовж польсько-словацького кордону. Найбільше нам допомагають грошима. Не так давно на рахунку Pagulasabi було трохи більше 1,5 млн євро, на які ми організовуємо транспорт та підтримуємо роботу наших партнерів на кордоні».

За словами Вілтроп, більша частина біженців потребує психологічної допомоги, вони шоковані і плачуть. У багатьох є побоювання щодо постійного проживання та роботи, приїжджають і хворі, і вагітні. «Як суспільство ми зараз перебуваємо в ситуації, коли багато плутанини, багато питань та нервозності, але мало систематичності», — каже Вілтроп.

Добираються до польського кордону з України і діти без батьків, тому що їхні батько та мати перебувають на війні. При цьому немає інформації про те, з ким вони перетинали кордон, і невідомо скільки серед дітей сиріт.

Не варто самому перевозити людей

Сигрід Карон, яка займається логістикою допомоги біженцям, каже, що немає сенсу їздити мікроавтобусом, набагато краще відправити біженцям один великий автобус, а не десять маленьких. «Нещодавно до нас дійшла чутка, що батько чотирьох дітей хоче вивозити людей із кордону. Дуже благородно, але маленька машина марна, — каже Карон. — Не варто трясти і без того змучених біженців у малолітражках. Щодня з Естонії ходить шість-сім автобусів, і за потреби буде знайдено і більше транспорту».

Департамент соціального страхування надає психологічну допомогу біженцям і знаходить їм житло. «Здатність багатьох людей справлятися із ситуацією настільки знизилася через психічну травму, що вони не можуть ходити на роботу, багато хто навіть не наважується покинути приміщення», — каже керівник кризового штабу Кайса Юпрус-Талі.

«Ми надаємо психологічну допомогу, але з початку ери коронавірусу відомо, що нам не вистачає психологів та клінічних психологів. Зараз будуть тільки на користь пізнання про травму та кризу, які ми намагаємося по-швидкому дати професіоналам».

Оскільки Таллінн і Тарту вже заявили, що місця для розміщення добігають кінця, за словами Юпрус-Талі, біженців найближчим часом необхідно розподілити по інших містах та районах.