Біженці крок за кроком повертаються до мирного життя

Photo: Arved Breidaks

Українські військові біженці, які знайшли притулок у трикімнатній квартирі у Виру, відновлюються після пережитих потрясінь. Вони до сліз вдячні жителям Естонії за допомогу та сподіваються якось продовжувати жити далі, пише Lõuna-Eesti Postimees.

«Нам тут дуже добре. Ми вдячні людям, що нам допомагають. Естонці — дуже чуйні та дуже тепло до нас відносяться», — каже Антоніна, вчителька з Одеси.

У цій трикімнатній квартирі знайшли тимчасовий притулок представники трьох сімей: Тоня та Ольга зі своїми дочками та 17-річний Юра, який тут наразі один. Їх пов'язує спільна доля – бути військовими біженцями.

Тяжкий шлях

«Дорога сюди була дуже важкою, — каже Тоня, Ольга киває. - Маленька дитина — 12 годин на руках. Ми їхали п'ять діб, нормально не їли, не спали. Коли дісталися сюди, то не розуміли, де знаходимося і що відбувається. З війною та з цим стресом поїздка була дуже важкою. Ми потрапили в інше середовище, нервувалися, погано спали, діти мали температуру».

У середу ввечері, коли вони прибули до Виру, одну дівчинку з діабетом довелося доставляти прямо у Відділення екстреної медичної допомоги Південно-Естонської лікарні під крапельницю.

У п'ятницю, в районі обіду жінки почали приходити в себе після пережитого. «Сьогодні ми вже краще спали, нам уже краще, ми менше плачемо і знову сміємося, — каже Тоня. - Звичайно, важко, адже ми не знаємо, що робити далі. Сьогодні ми почали заповнювати перші документи, нам видали коди (особисті ідентифікаційні коди — прим.ред.)».

Після отримання естонського ідентифікаційного коду, жінки повинні вирішити, чи використають вони можливість тимчасового захисту в Естонії, чи ні. До цього ніхто не примушує, і тому серед біженців ходять чутки.

“Коли нам сьогодні робили код, там була ще одна сім'я з України, з якою ми поговорили. Вони не хотіли статусу біженця, вони хотіли посвідку на проживання. Сказали, що якщо візьмеш статус біженця, то не зможеш працювати», — каже Тоня.

Також ходять чутки, що якщо біженець оформить тимчасовий захист, який пропонується на рік, то не зможе повернутися в Україну або покинути Естонію до того моменту, як мине рік. «Чутки, що нібито отримувач тимчасового захисту не має права на пересування, не відповідають дійсності», — каже радниця відділу політики громадянства та міграції МВС Аннелі Вікс (нижче читайте докладніше).

Photo: Арвед Брейдакс

Потрібний помічник

Проте правда те, що українцям, які перебралися за кордон, потрібна допомога у спілкуванні з естонською державою. «Наразі складно зрозуміти, що робити далі, — каже Тоня. - Ми — як коти в мішку. Що нам потрібно робити далі?»

Добровільним помічником для Тоні та її сусідки по квартирі Ольги стала мешканка Виру Астрід Орг, з чиєю допомогою ввечері у п'ятницю сім'ї були зареєстровані в чергу на отримання тимчасового захисту. Його отримання дасть їм можливість скористатися громадськими послугами, що пропонуються в Естонії, такими як субсидії на проживання та медичне страхування, влаштуватися на роботу і, за бажання, піти на мовні курси.

Для того, щоб отримати тимчасовий захист, компанія з шести осіб має вирушити з Виру до Тарту. «Але як?» - запитує Астрід Орг. При спілкуванні з жінками стало зрозуміло, що в них не так багато готівки. Їм потрібна підтримка, людина, яка допоможе їм стати на ноги, і вони — не одні такі.

«Я опинилася в цій ролі абсолютно випадково, але совість не дозволяє мені покинути все на півдорозі, – сказала Астрід Орг. - Потрібно більше допомоги, потрібно більше людей. На даний момент, турбота про них падає на ту людину, що пропонує житло. Це — подвійна відповідальність, яка не всім підходить».

Притулок у своїй квартирі, що стоїть порожньою, Тоні та Ользі з дітьми, а також Юрі, запропонувала вчителька Крейцвальдської школи у Виру Майу Віслапуу, яка через завантаженість на роботі не може так багато допомагати українцям.

«У середу ми доставили їх до квартири, я купила продукти, але у четвер уранці у мене відразу виникло питання: що я маю робити тепер? - каже Віслапуу. - Сказали, що треба їхати в Тарту, робити документи. Хто це робитиме? У мене — повний робочий день, і таку велику компанію однією машиною не довезеш. Такою була реальність».

Самі біженці теж визнають, що потребують вказівок. Для того, щоб вони могли якнайшвидше вписатися в естонське суспільство, Астрід Орг планує створити мережу помічників, що охопить Вирумаа, а можливо, і всю Південну Естонію.

«Зараз тут мало сімей, але їхня кількість зростає, — сказала Орг. - Неможливо покладати все це навантаження на соціальних працівників у самоврядуваннях. Спочатку я робитиму це як приватна особа, але якщо органи місцевого самоврядування побачать у цьому необхідність, то розумно робити це разом».

Що далі?

Якщо у біженців пройдені першочергові процедури з естонською державою, то виникає питання, як діяти далі. Куди йти працювати?

«На Україні я працювала вчителем, – каже Тоня. - Дитині — два роки, і я була з нею вдома. На Україні розпочалося дистанційне навчання, і я працювала віддалено». Чи знайде вона роботу учителем тут — велика загадка.

Ольга працювала на Україні продавцем, офіціанткою у кафе, а також помічником кухаря. «Тут я не можу піти працювати в кафе чи в магазин, бо я не знаю мови, я не розумію людей», — каже Ольга.

Тому вона страється знайти роботу, яка не потребує знання естонської мови. «Легка фізична праця, наприклад, на складі, там, де немає спілкування. Можливо, на кухні, я була помічником кухаря», — каже Ольга.

Чи потрібно їм ще щось, щоб налагодити життя? «У нас усе тільки починається, – каже Тоня. - Найбільше потрібна допомога з інформацією. Треба більше знати про ваші закони; знати, як ви живете, трохи підівчити мову. Ми хочемо сказати, що всім дуже вдячні: за квартиру, водіям автобусів, лікарям, за дитячий візок. Ми дуже вдячні».

Коментар

Аннелі Вікс, радниця відділу політики громадянства та міграції МВС

«Тимчасовий захист — це тимчасовий дозвіл на проживання. Проживання в Європейському союзі з дозволом на проживання не змушує людину до осілості. Усі особи, які проживають в Естонії на підставі дозволу на проживання, можуть вільно залишати Естонію та переміщатися в межах Європейського Союзу протягом 90 днів поспіль протягом 180 днів. Якщо ви хочете залишитися в іншій країні на більш тривалий термін або поселитися там постійно, це потрібно зробити відповідно до процедур, що діють у цій новій країні проживання.

Клопотання про тимчасовий захист не є обов'язковим, оскільки громадяни України мають право в'їжджати та пересуватися в межах Європейського Союзу на підставі безвізового режиму. Надання тимчасового захисту є можливістю, і кожен може вирішувати, чи хоче нею скористатися. Наприклад, якщо людина вже має дозвіл на проживання на іншій підставі, то їй може не знадобитися тимчасовий захист. Якщо людина бажає виїхати з Естонії та оселитися в іншому місці, то клопотати про тимчасовий захист в Естонії також не потрібно.

Мета тимчасового захисту — забезпечити швидкий та єдиний захист у ЄС для тих, хто через путінську агресію не може повернутися на батьківщину, і спростити проживання та роботу українських військових біженців у державах-членах Європейського союзу.

Завдяки посвідці на проживання, що видається на підставі тимчасового захисту, військові біженці можуть швидше приступити до роботи, діти можуть ходити до школи та дитячого садка, люди отримають медичну страховку на тих же підставах, що й естонці. Вони отримують соціальну допомогу, а також допомогу з житлом та харчуванням. Бажаючі можуть взяти участь у програмах вивчення мови та адаптації».