Алар Каріс: бомби, ракети та снаряди, випущені містами України, долітають до всіх міст Європи

Photo: Eero Vabamägi / Postimees

Президент Естонії Алар Каріс виступив із промовою на концерті на підтримку України в концертному будинку Alexela.

Любі друзі.

Тепер ми відміряємо час поняттями «до війни» та «після війни».

Путін відібрав у нас світ, який хоч і був нестійкий, страждав багатьма кризами, але одне залишалося в ньому непорушним: європейська держава не нападе на іншу з війною. Агресія Путіна проти України змінила все. Сухопутні, повітряні та морські атаки Росії на міста України та її людей демонструють нам гримасу зла без прикрас.

Ми всі на війні, де кожен має вибрати певну сторону. І байдужість робить байдужого співучасником цієї війни.

Маріуполь, Херсон, Миколаїв, Запоріжжя, Дніпро, Харків, Одеса, Чернігів, Київ – зараз все це наші міста, як і Марсель, Дюсельдорф, Паневежис, Краків, Неаполь, Глазго, Барселона, Турку або Таллінн. Бомби, ракети та снаряди, випущені містами України, долітають до всіх міст Європи. Тисячі загиблих та мільйони біженців – це наш загальний біль.

Ми всі на війні. Проти агресора, на стороні міжнародного права, миру та добра. На боці України.

Я розумію тих, хто відчуває безсилля, дивлячись новини з України. Я сам відчуваю те саме. Але ми не втомимося і не послабимо підтримку та допомогу Україні. Надаючи їм військову допомогу, приймаючи військових біженців та допомагаючи відбудовувати Україну після відступу російських військ. Ми віримо, що добро сильніше за зло, і світ переламає війну.

Я дякую всім співвітчизникам, які відкрили свою душу Україні та українцям, які допомагають хоробрій українській армії та зневіреним військовим біженцям. Уявіть собі – мати хапає дитину та одну сумку, останній раз цілує чоловіка, якщо він вже не на фронті, і в потоці біженців починає свій шлях кудись…

Ми читаємо ці історії, але по-справжньому цю пригніченість і горе відчувають ті, хто приїжджає сюди, рятуючись від війни, з дітьми та однією сумкою, ті, хто приймає їх та допомагає їм адаптуватися до Естонії.

Сьогоднішній концерт – це волевиявлення наших представників культури. Справді, неймовірно, як багато зараз в Естонії бажання допомогти і виявити турботу. Спасибі вам. І сил вам, тому що ваша допомога буде потрібна ще дуже довго.

Ця війна не закінчиться швидко, одразу після закінчення боїв. Війна залишиться тягарем кількох поколінь. Україна потребуватиме нашої підтримки довго, і це наш обов'язок перед українцями. Тому що ще раз – захищаючи Одесу, Маріуполь та Київ, вони також захищають Берлін, Таллінн та Стокгольм.

Сила та віра України, всі наші почуття виражені у рядках поетеси Лесі Українки:

«Ні, я хочу крізь сльози сміятись,

Серед лиха співати пісні,

Без надії таки сподіватися,

Жити хочу! Геть думи сумні!

(«Ні, сміюся я крізь сльози, як і раніше,

Дзвінкою піснею зустрічаю лихо!

Зі своєю безнадійною надією

Житиму я, а хмари підуть».)

Слава Україні!