У черговій передачі порталу Rus.Postimees, присвяченій військовій обстановці в Україні та міжнародній політичній ситуації, директор Вищих курсів національної оборони та безпеки Мадіс Мікко відповів на питання, пов'язані із збройними постачаннями в Україну, з ухвалою Міжнародного суду ООН про негайне припинення війни та з іншими темами.
- Учора російська авіація скинула бомбу на Драматичний театр Маріуполя, в якому в бомбосховищі переховувалися від обстрілу сотні жителів міста. Президент України Володимир Зеленський виступив по відеозв'язку перед Конгресом США, в черговий раз заявивши про необхідність закрити небо над Україною. Він сказав, що Росія перетворила українське небо на джерело смерті для тисяч людей, і додав, що якщо закриття неба — це «надто багато», то існує альтернатива: постачання сучасних систем ППО та авіації. Здається, від ідеї закриття українського неба НАТО відмовилося остаточно, але чи можна сказати, що хоча б постачання зброї стає все більш інтенсивним?
- По-перше, дякувати богові, що бомбосховище в будівлі театру витримало удар, і, здається, ніхто не загинув. Щодо поставок зброї, то я думаю, що НАТО робить зараз все, що може, і робить стільки, скільки раніше ніколи не робило. Я вважаю, що буде поставлено дуже багато високоточної зброї і що багато в чому завдяки вже досконалим поставкам українська армія так успішно воює з російськими військовими. Я думаю, що приймаються правильні рішення про типи зброї, яку потрібно постачати, і що обсяги постачання зброї Україні тільки зростатимуть.
- Джо Байден перед телекамерами назвав учора Володимира Путіна військовим злочинцем і повідомив, що США вже цього тижня передадуть Україні оборонну допомогу на 1 мільярд доларів, що включає 800 систем ППО та 9000 протитанкових комплексів. Великобританія оголосила, що почала постачати Україні переносні зенітно-ракетні комплекси, призначені для атак літаків і вертольотів, що низько летять. Де проходить грань між тією зброєю, поставками якої Україні Захід не боїться роздратувати Росію, і тим, від поставок якої відмовляється через побоювання російської реакції?
- Я думаю, що зараз, через три тижні після початку активної фази війни, у політичному сенсі можна сказати, що російське керівництво цю війну вже програло. Україна її ще не виграла, але поразка керівництва Росії вже сталася. Щодо межі між збройовими технологіями, то тут дуже важливо розуміти, що союзники України постачають їй таку зброю, яку українські військовослужбовці вміють ефективно застосовувати. Перші три тижні війни показали, що українські військові дуже добре вміють використовувати високотехнологічну зброю. Відправляти туди все підряд, не маючи впевненості в ефективності зброї, що поставляється, не було б жодного сенсу. Якби туди відправили зброю, якою українці не вміють воювати, ця зброя просто припадала пилом на складах або в підвалах. Я думаю, що постачається саме те, що українська армія дуже добре освоїла.
- Міжнародний суд ООН у Гаазі виніс учора постанову, що влада Росії має негайно зупинити війну в Україні. Міжнародний суд ООН також ухвалив, що позов України щодо Конвенції про попередження геноциду та покарання за нього обґрунтований, тобто ця справа є підсудною. Чи можна сказати, що цим вчора було закладено фундамент чогось на кшталт Міжнародного трибуналу для військових злочинів Росії в Україні?
- Безумовно, про це вже говорять багато політиків і фахівців з міжнародного права. Я думаю, що у Міжнародного суду ООН та взагалі міжнародного правосуддя роботи зі злочинами на цій війні вистачить на десятиліття, бо в Україні зараз твориться справжній жах. І навіть якщо Міжнародний суд у Гаазі не може одразу нікого заарештувати, він, у всякому разі, зможе показати світові, хто несе за ці злочини відповідальність.
– Представники української компанії «Енергоатом» заявили вчора про те, що російські військові намагалися захопити Південноукраїнську АЕС у Миколаївській області, але це їм не вдалося. Російська армія тиждень тому заявила, що взяла під контроль Запорізьку АЕС, а до цього захопила Чорнобильську АЕС. Чому російські військові мають такий гострий інтерес до ядерних об'єктів в Україні? Навіщо вони їх захоплюють і навіть бомблять, як було у Запоріжжі? Це один із елементів ядерного шантажу чи психологічної війни?
– Це і шантаж, і психологічна війна. Ми не можемо знати, якими були оперативні плани російського військового командування у перші дні війни. Ми можемо будувати здогадки, але істина нам невідома, у тому числі й у питанні про те, в чому була мета захоплення Чорнобильської станції і пізніше атаки на Запорізьку АЕС; це могли бути пункти якогось спільного плану, про який ми нічого не знаємо. Звісно, атака на ядерні об'єкти – це злочин.
Дивіться передачу повністю у повторі!