Більшість приїжджають із зруйнованої війною країни — це люди працездатного віку та діти. Для них передбачені можливості продовження навчання та допомога на ринку праці, щоб зорієнтуватися та почати самостійно забезпечувати себе та свою сім'ю. Проте трохи більше трьох відсотків українців, а на даний момент їх уже більше тисячі, це літні люди, які не можуть піти на роботу.
Одна із сімей поділилася з нами своїми переживаннями: «Ми евакуювали з України бабусю та дідуся. Не розповідатимемо, якою була дорога, — а для літніх і не дуже здорових людей вона була вкрай важка — головне, що вони вже тут і в безпеці».
Після звернення в пункт прийому біженців, люди похилого віку були направлені в готель, де їм дали кімнату і забезпечили певним харчуванням. Але після того, як бабусі та дідусеві вдалося виспатися, гостро постали дуже нагальні питання.
«Нам було сказано, що тепер необхідно забронювати час для прийому в поліції, щоб отримати статус військового біженця та дозвіл на проживання, - розповів онук. – У системі бронювання я виявив, що найближчий номер є на 27 травня, тобто до літа жодного статусу вони не отримають».
Відсутність статусу – це невирішені соціальні проблеми. По-перше, житло зараз надано на один місяць. За цей час потрібно підшукати собі якийсь варіант, оскільки взяти бабусю з дідусем до себе онук не може — у нього вже живуть інші родичі, що втекли від війни. По-друге, людям похилого віку потрібен лікар, а для нього необхідна медична страховка. По-третє, перші два пункти і все життя залежать від наявності грошей. «В Україні бабуся і дідусь отримували пенсію і спокійно вкладалися в неї. Однак там немає такої можливості, як в Естонії, коли гроші переказують на рахунок: їх кожен місяць приносив листоноша. Зараз вони не знаходяться вдома і листоноша не прийде, а перевести пенсію на рахунок там не зможуть навіть якщо захочуть — у них немає даних рахунку», - розмірковує онук.