Посол України в Естонії Мар'яна Беца: йде битва цивілізації проти варварства

Photo: Pietro Recchia

Місяць. Цілий місяць уже триває кошмар війни в Україні, Європі, у всьому світі. Так чи інакше від війни страждає, мабуть, кожен. Але дуже і дуже багато хто готовий перетерпіти, оскільки думає про те, яке доводиться зараз українцям.

Тут і співчуття, і розуміння, що військова катастрофа торкнулася всього світу, і страх за майбутнє своїх країн, своїх дітей. Як прожила Україна цей жахливий місяць? Як вона живе зараз і чого чекає у найближчому майбутньому? Ці питання я поставила послу України в Естонії Мар'яні Беца.

Photo: Ukraina välisministeerium

- Як можна зараз охарактеризувати суто офіційну позицію держави України щодо ситуації, що склалася?

- Рівно місяць тому, 24 лютого Російська Федерація розпочала повномасштабне вторгнення до нашої країни. По суті та за способом ведення бойових дій це варварська війна, мета якої – знищити незалежність та свободу України, позбавити наш народ державності. З моменту вторгнення ми перервали дипломатичні відносини з Росією та запровадили військовий стан.

Якщо дотримуватися точної термінології, сьогодні триває повномасштабна війна Росії проти України з порушенням усіх норм міжнародного права. Її часто у ЗМІ називають агресією, але агресія розпочалася ще у 2014 році, коли РФ окупувала крим та частину Донбасу.

- Відомо, що президент Володимир Зеленський вже надає українським містам звання героїв. Які міста стали героями України?

– 6 березня Зеленський видав указ про надання статусу героя містам Харкову, Чернігову, Маріуполю, Херсону, Гостомелю, Волновасі. Їхні жителі особливо відзначилися у протистоянні російському вторгненню, вони найбільш героїчно протистоять і борються проти агресора. Усі бачать зараз страшні наслідки війни в Маріуполі: місто майже повністю знищене, але в ньому залишаються в облозі близько 100 тисяч людей. Їх неможливо вивести – обстрілюються гуманітарні конвої та коридори, знищуються лікарні, дитячі будинки та садочки, школи, навчальні заклади. І всі міста-герої практично зруйновані вщент. Гине мирне населення – діти, старі, вагітні жінки. Станом на вчорашній день нам відомо, що вбито 120 дітей.

Росії дуже важко досягати результатів у суто військовому плані: український народ, війська, президент героїчно боряться як один. Жодної ключової мети захоплення столиці та великих міст на зразок Харкова, Маріуполя – Росія не досягла. Тому обрала тактику знищення цивільного населення, ні в чому не винних мирних людей.

Це варварська такитка, агресором керує бажання стерти з лиця землі і саму Україну як державу, і її міста та народ.

Те, що робить Росія в Україні та найбільше у містах-героях – це геноцид проти українського народу та злочин проти людяності. Тому ми й ініціювали низку юридичних процесів у міжнародних судах у Гаазі та в ЄСПЛ, а також підтримували створення спеціального міжнародного трибуналу по Україні. Усі злочини (а це однозначно злочини геноциду, військової агресії) ми ретельно документуємо, щоб закликати до відповіді за них російське керівництво та усіх причетних.

- Чи є в Україні області, яких поки що не торкнулися активними військовими діями?

- Коли влада РФ розпочинала війну проти України, вона, напевно, навіть не припускала, що це буде війна не тільки з армією, а й з усією країною, з усім народом, з усіма громадянами України, проти всіх українців світу і проти всієї вільної Європи. Це головний прорахунок агресора, який неминуче призведе до безславного кінця. Навіть якщо якісь області, регіони і не зачепили бойових дій, населення там все одно докладає всіх сил для того, щоб наблизити перемогу.

Жителі західних областей, де відносно спокійніше (хоч і там, неподалік кордону з Польщею, трапляються ракетні обстріли), приймають біженців з усієї України, допомагають волонтерською роботою, там зараз зосереджено дуже багато пунктів гуманітарної допомоги. Наші жінки, які залишилися в Україні, активно займаються підтримкою як біженців, так і тих, хто бореться. Це тотальна війна, екзистенційна війна за свободу та незалежність України. А також війна за свободу та незалежність Європи. Битва цивілізації проти варварства. Фактично, бій світла проти темряви.

- Якщо поглянути на цей місяць статистично, які дані ви маєте зараз?

- Про наші втрати говорити важко. Простіше порахувати втрати агресора, а про своїх людей ми знаємо не все. Я маю на увазі тих мирних жителів, які перебувають у обложених містах у жахливих умовах, без світла, тепла та води. Вони пережили бомбардування та обстріли, а тепер до них неможливо прорватися, щоб надати допомогу.

Тим часом у тяжких умовах люди просто вмирають. Скільки їх? Тисячі та тисячі! Скільки із них живі? Точної інформації ми не маємо. Наприклад, в історичному Чернігові, який теж зруйнований та відрізаний від доступу допомоги, вже два тижні немає ні води, ні тепла, ні світла, ні газу – неможливо просто зарядити телефон та передати бодай якісь відомості.

Багато хто сам намагається вибратися зі знищених міст, така міграція не піддається підрахунку, тим більше, що зруйновано багато доріг та мостів.

Ми маємо лише відомості щодо біженців: понад три мільйони людей покинули Україну і близько семи мільйонів стали переміщеними особами всередині країни. Але це цифри не остаточні, лише ті, які ми можемо порівняти з даними Управління ООН у справах біженців.

- Чи є дані, скільки людей приїхало в Україну з-за кордону, щоб взяти участь у бойових діях

- Нам відомо, що близько 400 тисяч наших громадян повернулися в Україну з інших країн світу, щоби захищати Батьківщину від російської агресії. Близько 80 відсотків із них – чоловіки. І близько 40 тисяч добровольців із десятків країн приєдналися до Інтернаціонального легіону територіальної оборони. Є добровольці і з Естонії – як громадяни країни, так і жителі третіх країн, які тут живуть. Частина з них ще не поїхала, вони проходять необхідну процедуру оформлення та співбесіди. Ми вдячні кожному з них: це суттєва допомога, коли йдеться не просто про захист України, а й увесь демократичний світ.

- Чи справляється посольство з потоком біженців та пов'язаними з цим проблемами? Яка проблема з ними стоїть найгостріше?

- За місяць війни Естонія прийняла понад 22 тисячі біженців з України, 40% з них – діти. Дорослі це переважно жінки, трохи чоловіків старшого віку. Звичайно, Естонія робить феноменальну роботу в контексті допомоги біженцям: це і місяць безкоштовного проживання, і триразове харчування, і організація літніх таборів для дітей. Про це ми говорили днями і в Міністерстві освіти, і з депутатами Рійгікогу, і представниками Червоного Хреста Естонії.

Посольство України в Естонії працює у цілодобовому режимі. Нас небагато, але зі свого боку ми намагаємось надати максимальну допомогу. І ми надзвичайно вдячні Естонії, адже вона спочатку мала намір прийняти десять тисяч людей, а зараз це число зросло більш ніж удвічі. Посольство оформляє людям необхідні документи, оскільки багато хто приїжджає без них і без паперів на дітей. Ми надаємо сертифікат, з яким потім люди можуть отримати статус біженця та тимчасовий захист в Естонії.

Зрозуміло, що біженці не можуть почуватися спокійно, допоки в Україні триває агресія та знищення народу. Але Естонія дуже багато робить для них.

Я сподіваюся, що поки що ми справляємося. Я відвідала в Таллінні Центр прийому біженців на вулиці Нійне, спілкувалася з біженцями там, а також з тими, хто приїхав до Естонії за допомогою місцевої української діаспори. Зрозуміло, що всі вони втекли від війни, кошмару бомбардувань та страшного горя. Усі мріють повернутися, бо там захищають країну чоловіки, сини, брати, там їхній дім і рідня. Але всі також розуміють, що зараз головне – безпека та захищеність, хоча б тимчасово.

Зрозуміло, що біженці не можуть почуватися спокійно, допоки в Україні триває агресія та знищення народу. Але Естонія дуже багато робить для них. Зрозуміло, що багатьом із них потрібна психологічна допомога, і я знаю, що відкрито кілька ліній підтримки – і з боку Естонії, і нашими волонтерами, зокрема й для дітей. Щоб допомогти їм пережити страшний досвід та адаптуватися тут.

Найнагальніше питання – це, звичайно, освіта для дітей. Вона поки що не так гостро стоїть серед самих біженців, для них пріоритет – безпека, спокій дітей та дах над головою. Багато дітей поки що продовжують дистанційне навчання в українських школах, наближається кінець академічного року. Хтось уже пішов до місцевих шкіл.

Потрібно, щоб для дітей час у статусі біженця не став втраченим у плані навчання та освіти.

Наше посольство працює – до речі, вже давно – над створенням української школи, оскільки статистично частка українців у населенні Естонії на третьому місці після естонців та росіян. І це не біженці, а місцева українська діаспора, цілих 30 тисяч людей. А школи поки що є лише т.з. недільні, для підтримки вивчення української мови та культури у різних містах Естонії.

Але хотілося б, а тепер просто необхідно, щоби в Естонії була і загальноосвітня школа. Над цим ми також працюємо. У мене з цього приводу відбулася зустріч і з міністром освіти, я піднімала це питання на зустрічах із прем'єр-міністром Каллас та з головою парламентської комісії Рійгікогу.

До 1 вересня необхідно вирішити питання: чи відкриється українська школа, у якому форматі. Я сподіваюся, що там будуть і предмети українською мовою, і атестати, що визнані, і поглиблене вивчення естонської мови для інтеграції дітей в естонське суспільство. Але ми не сумніваємося у нашій перемозі, і дуже багато біженців мають намір після війни повернутись в Україну. Потрібно, щоб для дітей час у статусі біженця не став втраченим у плані навчання та освіти. Тож я дуже сподіваюся, що до 1 вересня в Естонії з'явиться справжня українська школа.

– Перші біженці приїхали відносно давно. Як вони відгукуються про прийом до Естонії?

- Прекрасно! Їм тут абсолютно спокійно. З багатьма з них я спілкувалася, знаю, що хтось уже влаштував дітей у школу, хтось уже знайшов роботу, їх наймають – в офіси, помічниками вчителів, салони краси тощо. Загалом, Естонія приймає біженців дуже добре. Серед тих, з ким я спілкувалася, найпозитивніші відгуки. Звичайно, дуже важливе і середовище, а тут простіше з мовним бар'єром, ніж, скажімо, у Фінляндії.

Біженців дуже вражає гостинність, наприклад, поліцейські, які дарують дітям іграшки на прикордонних пунктах. Це ті дрібниці, які зовсім не дрібниці! Адже останні враження дітей перед перетином кордону – ракети, вибухи, бомбосховища. На будь-якому рівні відчувається повна підтримка: у магазинах, у медиків, з будь-яких питань на допомогу поспішають волонтери. Допомога колосальна!

Вчора я випадково зіткнулася з однією з біженок, і та сказала, вона навіть уявити не могла, що за такий короткий термін Таллінн може стати майже рідним містом. Звичайно, всі біженці в тривозі за свою країну, але тут почуваються спокійно та захищено.

Ми намагаємося, щоб люди не велися на підбурювання. А в ізоляції від батьківщини та близьких вони дуже залежать від соціальних мереж та зв'язку.

Я звертаюся до людей з нагадуваннями, щоб вони не піддавались емоціям та пасткам провокацій у соціальних мережах, які ми самі постійно моніторимо. Я повторюю біженцям, що ведеться війна, в тому числі й інформаційна та ризиковані випади, можливі не стільки з боку місцевого населення, скільки з боку мережевих провокаторів, яких чимало працює в Росії. Їхнє завдання – внести у суспільство розкол та напруженість, це важлива частина російської військової машини. Ми намагаємося, щоб люди не велися на підбурювання. А в ізоляції від батьківщини та близьких вони дуже залежать від соціальних мереж та зв'язків.

Ми вдячні, що Естонія заборонила десятки телеканалів та інтернет-порталів із військовою пропагандою. Дуже важливий крок! Але моє головне посилання людям – не ставати жертвами провокацій, адже вони дуже часто інспіровані саме ззовні, саме країною-агресором, яка дуже добре знає, як через соціальні мережі впливати на настрої у суспільстві. Тут же бачу згуртоване суспільство, налаштоване проти війни і готове допомагати біженцям, величезну підтримку з боку жителів Естонії. Але переживаю за провокації з Росії, покликані посіяти розбрат. Це дуже небезпечно.

- Як ви оцінюєте співпрацю цього місяця у своїй сфері – роботу дипломатичного корпусу, представленого саме в Таллінні, в Естонії?

- У нас тут невелика, але дуже хороша і дружня дипломатична спільнота. Із самого початку вторгнення воно теж надає нам колосальну підтримку на всіх рівнях – і службовому, дипломатичному та особистому. У перші дні війни я була у Києві та отримала від колег-дипломатів масу співчуваючих повідомлень та пропозицій про допомогу. Практично всі посли запропонували фінансову допомогу – дар від посольства чи особисту пожертву.

Героїзм наших захисників має бути підкріплений на міжнародному рівні.

Велику допомогу дав благодійний концерт, організований послами Польщі та Латвії, має і місце підтримка, надана біля каменю «Солідарності» у центрі Таллінна, майже весь посольський корпус було представлено на мітингу на підтримку України на площі Свободи у Таллінні 26 лютого. Там взагалі була маса офіційних осіб, включаючи президента Естонії, якому ми дуже вдячні за участь та виступ на підтримку України.

- 23 березня розпочався візит до Європи президента США Байдена, вчора пройшли відразу три екстрені саміти: НАТО, ЄС та «Великої сімки». Які політичні та дипломатичні очікування України від цих подій?

- Так, зараз триває дуже насичений дипломатично тиждень. Це найважливіші зустрічі, і ми надзвичайно вдячні за допомогу та підтримку всім країнам, зокрема й Естонії. Але чекаємо ми, як і раніше, трьох основних речей: посилення військової допомоги зброєю; нові, суворіші санкції та найважливіше – закриття неба над Україною, щоб зупинити агресію Росії, геноцид та терор проти народу України та зберегти мільйони життів. Героїзм наших захисників має бути підкріплений трьома цими кроками на міжнародному рівні.