Цього тижня бурхливі дискусії викликала символіка, що пропагує військову агресію — чи треба в Естонії посилювати закон чи зміни не призведуть до потрібного ефекту?
ВІД РЕДАКЦІЇ ⟩ Літера, яку не можна називати
Член партії «Батьківщина» та колишній міністр юстиції Урмас Рейнсалу запропонував Рійгікогу доповнити розділ Закону про пропаганду війни пунктом, який дозволить карати за використання символіки на підтримку війни Росії проти України штрафом у розмірі до ста штрафних одиниць або арештом, а якщо та ж дія вчинена з загрозою насильства або з його застосуванням може бути призначено позбавлення волі на строк до трьох років.
Багато відомих політиків та інших партій висловилися за пропозицію, що символіку, яка підтримує агресію проти мирного населення та незалежної держави, треба заборонити. Але все-таки ця ініціатива була сприйнята і деяким скептицизмом щодо її ефективності.
По-перше, військова пропаганда в Естонії вже заборонена і у нас є Закон про охорону правопорядку, згідно з яким у разі наявності загрози будь-якої символіки для громадського порядку поліція може вилучати цю символіку і проводити з її власником роз'яснювальну бесіду. Що дасть новий законопроект – поки що не зовсім зрозуміло, оскільки там не перераховано конкретних символів.
По-друге, така заборона може стати причиною ще більшої напруги у суспільстві. Ми вже можемо спостерігати полювання на відьом у випадку з буквою Z. Наприклад, учасників аполітичної естонської групи автолюбителів «EZ-дуни» дехто вже примудрився записати у провокаторів через те, що в логотипі спільноти буква Z сильно виділяється. Хоча логотип існує багато років і ніяк не пов'язаний із підтримкою агресії РФ.
Існує багато зареєстрованих торгових марок, що містять букву Z, тому питання часу та фантазії людей, коли когось зможуть викрити у провокації та підтримці військових злочинів. Не винищувати впалу в немилість через дії конкретної країни букву з усіх логотипів…
Крім того, як зазначив у своїй публікації експерт зі стратегічної комунікації Ільмар Рааг, така заборона без інших кроків щодо врегулювання відносин у суспільстві може – навпаки – стати причиною провокацій, коли люди спеціально використовуватимуть заборонену символіку, і тим самим підриватимуть діяльність поліції, яка натомість того, щоб займатиметься серйозними злочинами, розбиратиметься з черговим провокатором.
Бажання захистити наше суспільство від зайвих провокацій та конфліктів цілком зрозуміле: за тисячу кілометрів від Естонії йде справжня війна, а в нашу країну прибуває все більше біженців, яким потрібна підтримка. Але, можливо, парламенту варто було б зайнятися питаннями безпеки, допомоги тим, хто втік від війни та згуртованості суспільства, а не спробами прийняти розпливчастий закон, ефективність якого вже викликає питання.