Сільвер Мейкар везе в Україну гуманітарну допомогу

Photo: Erik Prozes

Радник депутата Європарламенту Свена Міксера та колишній член Рійгікогу Сільвер Мейкар у відпустці не сидів склавши руки і їздив у найнебезпечніші райони України для доставки гуманітарної допомоги, пише Postimees.

- Звідки і куди прямуєте?

- Я стартував з Брюсселя позаминулого четверга після робочого дня, прибув до Києва через тиждень і проїхав понад 3500 кілометрів.

- Від кого та яку допомогу ви везете?

- Зібрані/куплені Прійтом Оямаа ліки я відвіз із Брюсселя львівським волонтерам. Звідти я поїхав до Ужгорода, де закупив продукти зі Словаччини на гроші, пожертвувані здебільшого естонцями, які мешкають у Бельгії. Звідти я вирушив назад до Львова з колегами із «Схід SOS», а звідти до Києва з їжею, акумуляторами, комп'ютерами та іншими необхідними речами. Завтра у планах перегнати дві машини до Дніпра, звідти – далі, залежно від того, куди можна і потрібно доставити речі.

- Хто отримає допомогу цього разу?

- Продуктові набори з тижневим запасом будуть надіслані до сіл контрольної лінії, де люди голодують. Є багато спеціальних поставок, від батарей та кабелів до ліхтариків та комп'ютерів.

Одна давня добра знайома з журналістів замовила клейку стрічку – жахливий дефіцит у Києві. Моє здивування зникло, коли вона попросила допомогти заклеїти вікна на десятому поверсі панельного будинку. Звідти, з лівого берега річки, відкривається чудовий вид на місце, де за кілька десятків кілометрів знаходяться російські війська. Цей будинок опиниться на шляху, якщо Путін віддасть наказ стріляти з усіх знарядь по бункеру Зеленського і будівлям служби безпеки або Верховної Ради.

– Ви їдете один?

- У Львові і не зрозумієш, що йде війна. Тільки продаж алкоголю обмежена за часом і багато закладів закриті. Тож туди й у більшу частину західної України можна їхати самостійно. У Києві, якщо знати місто та правила конфлікту, теж можна впоратись одному. Але їхати звідси на схід поодинці – не найкраща ідея.

- Скільки часу займе мандрівка?

- Я шукав сьогодні місце, де купити шкарпетки та сорочки. Безуспішно. Взяв із собою тижневий запас і немає часу, щоб їх випрати. Я поїду додому за першої можливості, якщо відчую, що не можу бути тут досить корисним. Подивимося…

- Ви не боїтеся? У небезпечній Україні ви збираєтесь у зону особливо активних бойових дій...

- Я по 2014 році знаю, що якщо почнеться «російська дискотека», навіть найдосвідченіші чоловіки злякаються. Досі було кілька проблем на контрольно-пропускних пунктах, і в двох випадках я не доїхав до місця призначення через комендантську годину, але нічого подібного до того, що я випробував вісім років тому.

- Чи були у вас якісь пригоди в дорозі? Проблеми? Інциденти?

- Ви й самі проїхали півкраїни. Ви знаєте, які тут дороги і що буває.

Під'їжджаючи перший раз у темряві до контрольного пункту, я замість того, щоб вимкнути всі вогні та ввімкнути світло в салоні, примудрився засліпити чотирьох українських бойовиків далеким світлом. Помилку виправив швидко, тож довгої нотації не було.

У Вінниці, теж у темряві, я неправильно зрозумів сигнал і поїхав далі, не зупиняючись. Мене зупинив патруль.

Тут швидко опановуєш правила. Вірніше, згадуються ті правила, які були у 2014 році під час їзди Східною Україною.

– Навіщо вам такий екстремальний досвід?

- У мене є відчуття, що разом із усіма друзями, які передали нам у дорогу необхідні речі або надали фінансову підтримку, ми зробили свій маленький внесок. Це дуже добре почуття.