Бійтеся програти мир!

Photo: MVS_UA/Twitter

Виправдання тим, хто спричинив страждання мирного населення, будь-яких жителів України, бути не може. Але є реалії політики, економіки та повсякденного життя цієї непростої країни, про які слід замислитися, щоб підготуватися до дуже складного миру, який настане після закінчення конфлікту.

Не пізніше травня гаряча фаза конфлікту остаточно припиниться. Секретних даних на руках автор не має, але фахівці з американських виборів називають травень оптимальним моментом, коли зовнішньополітичні успіхи США можливо максимально конвертувати в добрий результат на листопадових проміжних виборах. Україні, Євросоюзу та Естонії доведеться вирішувати складні проблеми зміненого світу. Хочеться сподіватися, що сторони виконуватимуть підписані після закінчення домовленості. Але найважливіше зрозуміти, що необхідно, щоб більше не створювався ґрунт для масштабної війни в Європі.

Чи чекати дива від вищого керівництва країни?

Незалежно від конкретного змісту мирного договору кожна сторона вважатиме свої цілі досягнутими, а лідери себе – переможцями. Чи дотримуватимуться угоди – окреме питання. Президент Зеленський протягом свого президентства не був успішний у виконанні домовленостей «Мінськ-2», хоча мав повний контроль над парламентом і підтримку суспільства.

Атакували його у цьому питанні лише з боку опозиції та нечисленних, але активних героїв 2014 року. Навіть за тих невеликих проблем він не зробив того, що обіцяв у Парижі у 2019 році. Тепер ситуація в країні буде набагато складнішою. Одна справа – загальне єднання під час війни, але чи здатний президент Зеленський реально об'єднати націю та політичну еліту і, закотивши рукави, піти у рутину нормалізації мирного життя? Руку на відсікання, що в нього вийде, я не дав би.

Ще до конфлікту в країні з'явилися серйозні проблеми зі свободою слова та функціонуванням юридичних інституцій. Не менш як вісім ЗМІ, які представляли різні точки зору, були закриті. Пройшло більше року, але юридичних обґрунтувань цих дій досі не представлено. Роботу Конституційного суду було частково паралізовано. Як буде із законністю та порядком після війни? У такій ситуації навіть країни з давніми традиціями демократії багато років налагоджували ситуацію (Італія 1940-50-х).

А головною проблемою буде кадрова політика. І без військових дій призначенці президента так організували опалювальний сезон 2021/22, що у деяких регіонах люди почали панікувати. За неминучих труднощів після закінчення війни чи знайдуться правильні люди, здатні вирішувати на два порядки більші проблеми – гуманітарні, економічні та соціальні?

Специфічна кадрова політика породила і серйознішу проблему. Саме за часи президентства Зеленського Україна посварилася з усіма своїми сусідами, і навіть із Німеччиною та Францією. Після закінчення конфлікту Захід вимовлятиме слова підтримки України та надаватиме якусь допомогу. Де гарантія, що в повоєнній плутанині хтось із сусідів не скористається вразливим становищем України? Нещодавні атаки президента Зеленського на НАТО та американський конгрес у форматі відеозвернень, а також значною мірою провальне спілкування із ізраїльським парламентом свідчать про відсутність змін у зовнішній політиці України, що може їй дорого коштувати.

Чи стане Україна самодостатньою країною?

Для того, щоб вирішувати вищеописані проблеми та цілий «еверест» інших проблем, країна зобов'язана не просто об'єднатися, що начебто зараз і відбувається. Найважливіше – мати власний план розвитку, де не буде не підкріпленого змінами всередині країни абстрактного бажання євроінтеграції, перманентного очікування кредитів, сподівання на військово-технічну допомогу Заходу та образ щодо затримок траншів МВФ.

Може, не варто нескінченно сподіватися на інших? Все це називається одним словом - «самодостатність», що має на увазі внутрішню стабільність, ясність цілей, опору на власні ресурси та відповідальну еліту. Без величезної внутрішньої роботи та описаних змін Україна неминуче програє мир. Жертви та героїзм на фронтах виявляться марними, і країну чекатиме тривала внутрішня нестабільність.

Європа, яка багато втратила

Найбільших помилок у вигляді прямого військового втручання країн НАТО у конфлікт та спроби обмежити польоти авіації над Україною, Європа, на щастя, не зробила. Але виникло відчуття, що плану подальших дій насамперед у плані біженців та економіки в Брюсселі не було і немає досі. Нинішня кількість біженців у Європі вже суттєво перевищила те, що було у 2015-2016 роках. Окрім обіцяних заяв про майбутню компенсацію країнам, які приймають біженців, немає жодної конкретики щодо подальших планів.

ЄС запровадив санкції проти РФ, не заглиблюючись у такі дрібниці, що це може стати катастрофою для окремих країн та галузей економіки. Хоча і без останніх санкцій паливно-енергетичний ринок був у передінфарктному стані, вирішили остаточно заморозити запуск газопроводу «Північний потік-2». При цьому ціни на нафту, газ та електроенергію побили всі рекорди, що ставить під сумнів конкурентоспроможність Старого Світу.

Росія та Україна є головними експортерами зерна до Європи. Продовольча безпека ЄС також стала серйозною проблемою. Помірні ціни на газ створюють критичні проблеми у виробництві добрив, будь-якої миті власні виробництва в ЄС можуть зупинитися. Ну а найбільшою проблемою ризикує стати відтік інвестицій зі Старого Світу – можливі втрати становлять 1-2 трлн. Доларів. Навіть гімназисти вже задаються питанням, чому США, які є ініціатором нинішніх санкцій проти РФ, постраждали від них набагато слабше, ніж ЄС. Все, що відбувається, ставить на порядок денний питання якості зовнішньої політики ЄС і рівень європейської самодостатності, не менше ніж українська. Після завершення конфлікту і ЄС потребує великої внутрішньої роботи.

Чи є позитивний сценарій у нинішній ситуації?

Будь-який позитивний сценарій має включати мир в Україні. Готовність Росії до військових авантюр робить неминучою серйозну внутрішню роботу в ЄС і НАТО з ревізії своєї обороноздатності, створення, нарешті мобільних сил, здатних реагувати на локальні та регіональні конфлікти. Настав час закінчувати гру «ми скоро збільшимо військові витрати» і реально збільшити фінансування оборонного сектору. Скільки-небудь довготривала стабільність у Європі неможлива без вирішення «російського питання». Якщо ЄС та його союзники спроможні перетворити РФ на поваленого супротивника, то треба це зробити. Інакше доведеться домовлятися. Навряд чи вдасться уникнути тривалої зовнішньополітичної нестабільності. Але бути до неї готовими, зробивши все вищеописане, нам цілком під силу.