Завершується сьомий тиждень війни Росії проти України. Репортажі з фронту все більше нагадують фрагменти з фільмів про бої Другої світової війни, які запали з дитинства: казан, блокада, оточення, карателі, жертви серед цивільного населення, лендліз. Залишається лише молитись, щоб терміни не співпали.
Але сьогоднішній день – один із особливо важливих для України у контексті як мирного, так і воєнного часу. До Києва прибувають одразу два представники вищого керівництва Європейського союзу. Йтиметься про майбутнє. Безсумнівно, світле, бо Україна вже сім тижнів ні хвилини не сумнівається у перемозі. Про це та про ситуацію у воюючій країні ми поговорили з Послом України в Естонії Мар'яною Беца.
- Початковий план повномасштабного вторгнення Російської Федерації, спрямований, зокрема, на одночасне захоплення Києва, Одеси, Харкова, зазнав очевидної невдачі. Після військових поразок Росія вивела свої війська із Київської, Чернігівської та Сумської областей. Проте, всупереч заявам російського керівництва та пропагандистів, це був не жест доброї волі, а результат військових дій України: ми відбили ворога в цих областях, і тепер війська РФ перегрупуються для нанесення нового удару в Донецькій та Луганській областях, насамперед у місті Маріуполі. Очевидно, з метою відсунути лінію фронту як адміністративний кордон цих двох областей.
Немає сумнівів, що й ці плани теж приречені на невдачу, оскільки наші військові, на відміну від супротивника, добре підготовлені та добре мотивовані. Крім того, ми націлені лише на перемогу, ми захищаємо свою країну, на нашому боці правота та правда, а отже, і сила.
Звичайно, зараз, коли весь світ жахнувся, побачивши кадри, зроблені в Бучі після відходу російських військ, у світовій спільноті серйозно змінюється ставлення до російської держави загалом. Тепер позиції визначилися максимально просто і ясно: або підтримка агресії Росії проти України, а отже, масових вбивств ні в чому не винних людей, або різке засудження. Кадри з Бучі – останній аргумент навіть для кожного громадянина Росії, щоб визначитися: за війну чи за мир.
Звичайно, зараз, коли весь світ жахнувся, побачивши кадри, зроблені в Бучі після відходу російських військ, у світовому співтоваристві серйозно змінюється ставлення до Російської держави загалом.
Ми знову і знову дякуємо всім країнам, які допомагають Україні боротися, але знову і знову вимагаємо, щоб санкції були більш руйнівними для економіки РФ. Днями західні країни оголосили новий пакет санкцій проти РФ, але щоб підірвати економічну базу військових дій Росії, потрібне повне блокування банківської системи Росії з боку міжнародних фінансових інститутів, а також повне ембарго на російську нафту, оскільки нафта – одна з економічних засад російської агресії.
Ембарго все одно буде використано, формат знайдеться. Питання лише в тому, скільки ще українців загине з вини російських військових, поки західним партнерам вистачить рішучості запровадити цей найважливіший захід допомоги Україні. Відсутність цього рішення, як і постачання важких озброєнь, розглядатиметься агресором, Росією, як слабкість Заходу та мовчазний «дозвіл» йти далі, продовжувати наступати, розпочати нову криваву хвилю наступу на Донбасі. Цього ще можна не допустити.
Ми закликаємо наших союзників максимально посилити санкції та продовжувати інтенсивно озброювати Україну, щоб вона була здатна захищати себе, а відтак і всю Європу.
Як відомо, учора Генеральна асамблея ООН ухвалила рішення про зупинення членства РФ у Раді з прав людини. Звичайно, ми вдячні за це абсолютно логічне та послідовне рішення, оскільки Росія вже давно не має жодного стосунку до концепції прав людини. Це цілком очевидно після безчинств російських військових мирних міст України.
Днями почалися розбори завалів у Бородянці, і там ситуація, мабуть, ще більш жахлива, ніж у Бучі, зокрема, вища кількість жертв серед мирних жителів. Залишається лише з жахом чекати, яка картина може відкритись у Маріуполі, де жертв, як уже відомо, ще більше, ніж у Бучі та інших містечках та селах Київської області. Це, безумовно, свідчення геноциду, злочинів проти людяності та військових злочинів частин РФ в Ірпені, Бородянці, Чернігові, Харкові, Маріуполі та багатьох інших містах України.
Ми знову закликаємо максимально ретельно розслідувати усі військові злочини російських окупантів. Кожне вбивство буде розкрито, кожного із катів буде знайдено, кожен із винних у вбивствах, згвалтуваннях, мародерствах неминуче понесе відповідальність. А Росії буде пред'явлено звинувачення у злочинах проти України на найвищому міжнародному рівні.
- У різних політичних та військових коментарях, трансляціях та підкастах все частіше можна зустріти думку про теоретичну можливість зустрічі президентів двох воюючих країн, Путіна та Зеленського. Зеленський, як відомо, людина творча, емоційна. Мабуть, для нього така зустріч стала б серйозним випробуванням?
- Після того, що ми всі побачили у Бучі, Бородянці та інших містах, взагалі дуже важко вступати з Росією у діалог із людяних позицій. Вибачення за вчинене там бути не може. При цьому президент Зеленський уже говорив, що на тлі цих подій та свідчень відмова від зустрічі з президентом Путіним була б найпростішою позицією. Але Україні необхідний вихід із ситуації, що склалася з війни, і потрібно не втратити своїх територій. Тому діалог, якщо доведеться, вона та її президент вестиме. Але з суто людської точки зору, звичайно, це дуже складне завдання.
- Буквально нещодавно відбувся візит до Києва голови Єврокомісії Урсули фон дер Ляйн та Жозепа Борреля, верховного представника ЄС із закордонних справ. Чого Україна чекає від цього візиту?
- Це потужний вираз солідарності та підтримки воюючої країни. Всі ми знаємо, що до Києва вже приїжджали три спікери парламентів Балтійських країн, зокрема Юрі Ратас із Естонії. Днями в українській столиці побував голова Європарламенту Роберт Метсол. Це дуже важливі події у контексті єдності з Україною.
Одне з важливих питань поточного візиту – членство України в ЄС та набуття статусу країни-кандидата, оскільки ми впевнені, що час настав. Це наша мета, і Україна навіть за нинішніх обставин докладає всіх сил, щоб привести місцеві умови у відповідність до вимог, стандартів та ринків ЄС. Велику роботу в цьому напрямі було виконано ще до війни: наприклад, підписано Договір по відкритому небу, синхронізовані з європейськими місцеві електросистемами.
Наскільки я розумію, у рамках цьогорічного візиту вже будуть проведені й деякі необхідні бюрократичні процедури на шляху до статусу країни-кандидата.
- Що цей статус означає для України у контексті війни?
- Офіційне та політичне визнання того факту, що Україна – невід'ємна частина Європи, яка бореться за цінності та свободу Європи проти диктатури, агресії авторитаризму. Це важливо для подальшого розвитку самої України та визначення її подальшої ролі у Європейському союзі.