Війна: де брати сили, щоб вистояти та підтримати дітей?

Photo: ANDREI KASJANENKO

Війна триває. І в цій війні кожна матір має рятуватися сама і рятувати своїх дітей, фізично і психічно.

Багато хто поїхав з дітьми далеко від рідних домівок. У більш безпечні області України або закордон. Тисячі мам з дітьми, без чоловіка, без дому, без звичного буденного укладу, без звичного садочка, школи.

Багато хто залишився вдома, без відчуття безпеки, без спокою і знову таки - без звичного побуту, без звичної школи, без твердої опори.

Кожна мама має знайти - невідомо де і як - невичерпний запас сил, щоб захистити своїх маленьких. Щоб вберегти їх від всього того болю, що відбувається довкола.

Діти - дзеркало емоційних реакцій батьків, дорослих, що поруч. Тому перше, що треба зробити батькам, - вдягнути кисневі маски на себе. Стабілізувати свій власний емоційний стан.

Потурбуватись про свій захист і підтримку. Бо всі інші поради щодо правильної підтримки для дітей в часи війни базуються на цій першій істині: спочатку треба дати сили і ресурси мамі, щоб їй було чим підтримати дитину. Спочатку треба вкорінити маму, щоб вона могла бути опорою іншим.

Щоб контейнерувати дитячі емоції, мама потребує місця у своєму власному емоційному контейнері.

Що робити?

Ми вже писали у минулих публікаціях, як справлятися з сильними емоціями, як підтримувати себе, коли події збивають з ніг.

• Війна: як упоратися з відчуттям безпорадності
• Війна: я поїхала, а люди помирають. Як позбутися провини?

Зараз ми пропонуємо звернутися до сили своєї уяви: шукати сили та ресурси в минулому - в силі свого роду, у майбутньому - у своїх цінностях та у теперішньому - у своїх діях.

Photo: DAREK DELMANOWICZ

Згадайте, що ви - величезна сила.

Ви набагато більша, ніж вам здається. За вами, за вашими плечима - сотні і сотні жінок вашого роду, що жили до вас, що були за майбутнє і за вас. Що змогли вижити і передати вам іскру життя. Уявіть їх, як широкі крила за вашою спиною, як глибоке коріння під вашими ногами. Відчуйте силу всіх своїх жінок, яка потоком іде до вас, наповнюючи та даючи можливість вижити і діяти далі. Відчуйте своїх найсильніших, тепло і любов своїх найдорожчих, знання своїх наймудріших. Згадайте тих, хто пережили важкі часи, і впоралися. Вони - ваша сила та підтримка, вони - завжди з вами. Як і їхня спроможність долати різні перешкоди на своєму шляху. Відчуйте свою вдячність, та їхню підтримку.

Ви - ціла планета. І вам є, де вмістити свої емоції та емоції своїх дітей.

Згадайте свої цінності.

Знайдіть свої нерушимі маяки на шляху вперед. Наші мрії, наші плани можуть змінюватись і руйнуватися. Наші цінності не зникають ніколи. Напишіть, що для вас є цінним робити в житті? Цінності - це завжди про дію.

Любити і турбуватися про рідних, жити свободою, нести світу красу, бути людяними... що саме є цінним для вас, що ви робите все життя, іноді навіть не помічаючи, бо це є вашою природою?

Де б ми не були, які б зміни в нашому житті не відбувались, ми завжди можемо опиратися на наші цінності. Бо свободи можна триматися навіть у підвалах бомбосховищ, бо ми боремося за неї, бо ми маємо внутрішню силу свободи, бо ми маємо свободу обирати, що думати, чого хотіти, і яке майбутнє робити своїм дітям. Бо ми завжди можемо реалізувати свої цінності турботи про близьких, про тих, хто поруч, і тих, хто на відстані, словом, обіймами, чашкою чаю чи тишею.

Знайдіть, заради чого більшого ви робите все те, що робите завжди. І знайдіть спосіб діяти зараз, де б ви не були, з тими обставинами, що є.

• Війна: після страху приходить апатія. Як справитися?
• Війна: злість - одна з найкращих емоцій

Згадайте, що вам потрібно зараз.

Потурбуйтесь про свій сон, наскільки це можливо. Якщо неможливо спати всю ніч, ставте вдень будильник на 5-15 хвилин - полежати з заплющеними очима.

Нагадуйте собі про теплу воду, бо ми забуваємо пити, а стрес зневоднює. Про їжу. Про чисті руки, голову і зуби.

Знайдіть собі час і простір побути для себе, а не для дітей. Хоч дві хвилинки: закрити очі, зробити повільний видих, знайти спокій.

Photo: Czarek Sokolowski

Коли немає можливості поспати, а перевтома накриває, ставте будильник на 2-3 хвилини, лягайте на підлогу або ліжко, закиньте ноги на стіну і заплющте очі, щоб перезавантажитись.

Не намагайтесь удавати, що ви залізний робот чи ідеальна людина. Ви маєте право на почуття і емоції.

І навчайте своїм прикладом не лише розпізнавати емоції, а й справлятися з ними:

• Ти робиш мені боляче, перестань, я починаю злитися, я не дозволю тобі кусати мене.
• Я зараз злюсь через те, що війна змусила нас поїхати з дому, тому хочу зайнятись спортом, або тому зараз піду робити щось на користь ЗСУ.
• Я зараз сумую, тому хочу побути в тиші і попити чаю з ромашкою і обійняти тебе.
• Я зараз переживаю, тому хочу спланувати наші подальші дії.

Просіть про допомогу і підтримку тих, хто поруч. Подругу, сусідку, школу, садочок. Якщо ви надто виснажена емоційно і зриваєтесь на дитині - якомога менше бувайте з дитиною наодинці. Виходьте в люди, запрошуйте до себе тих, кому не потрібно "наводити красу", і можна просто бути собою поруч.

Залучайте дітей. Найважливіше, що ми можемо отримати після війни - величезний пласт людей з почуттям безпорадності. Давайте дітям можливість робити щось посильне для них, мати свою часточку відповідальності в житті. Нести сумку, мити чашку, робити бутерброди, слідкувати за іграшкою... з 2 років дитина вже може щось робити самостійно або з вашою допомогою.

Не вимагайте від себе і дитини неймовірного. Діти в стресі часто регресують, "впадають у дитинство" на крок назад - це нормально, це пройде, не сваріться на це, дайте трошки більше тілесного контакту і потроху повертайте до звичних рутин.

Рутини - наше все. За можливості створіть зручний, зрозумілий графік дня і дотримуйтесь його. Не перетворюйте свій день на Олімпіаду досягнень. Прості, бажано звичні і до війни, рутини - найкраща опора для психіки дитини та мами.

Майте спільне з дитиною і особисто своє: це моя чашка, я не люблю, коли з неї п'ють інші, у тебе є своя. А це твоє ліжко, в ньому ти спиш вночі сам, але вранці ти можеш прийти до мене, я буду тебе міцно-міцно обіймати.

Якщо батько поруч - розподіляйте батьківські обов'язки, вам вкрай потрібна допомога, а дитині - участь обох батьків. Якщо він далеко від вас - дзвоніть, коли є можливість, це дуже важливо, щоб батько залишався у контакті з дитиною, розповідав свої події, цікавився вашим життям і не зникав.

• Війна: як пережити втрату

Якщо ви відчуваєте, що не справляєтесь і вам потрібна підтримка - обов'язково звертайтеся до спеціалістів. Іноді одна зустріч дитини з дитячим психологом дає неймовірне полегшення усім. Одна розмова мами з спеціалістом дає їй ресурс справлятися ще місяцями.

Бережіть себе і своїх дітей.