Шлях додому: що спонукає людей повертатися до Києва

Photo: Dmitri Kotjuh

Незважаючи на застереження міської влади, що повертатися до Києва ще небезпечно, багато мешканців столиці України їдуть додому. Про те, що людей спонукає до такого кроку – у репортажі DW.

До Києва, незважаючи на небезпеку ракетного обстрілу, потроху повертаються його городяни. За словами мера Києва Віталія Кличка, із міста за перші два тижні повномасштабної війни Росії проти України виїхали близько половини мешканців. Після відступу російської армії за межі Київської області у столиці України стало безпечніше, але, як зазначають представники місцевої влади, Київ має й надалі бути готовим до оборони.

Те, що російські війська відступили, не означає, що вони відмовилися від свого наміру «захопити Київ за два дні», зазначають у Київській міській державній адміністрації. Місто продовжує жити в умовах воєнного стану. На в'їздах до Києва та в самому місті продовжує функціонувати розгалужена система блокпостів та бетонних огорож, необхідних для забезпечення безпеки та боротьби з диверсійно-розвідувальними групами.

Щоб нормалізувати рух автотранспорту, що помітно пожвавився останнім часом, і зменшити пробки в столиці, більшість протитанкових їжаків, які були розміщені на проїжджих частинах, перемістили на узбіччя доріг. Крім того, через те, що багато хто повернувся до Києва, також поступово збільшується кількість маршрутів громадського транспорту.

«В Україні зараз небезпечно всюди»

Незважаючи на збереження загрози повітряних атак та заклики місцевої влади не поспішати з поверненням до Києва, кияни продовжують повертатися додому. Серед них – менеджер одного із столичних підприємств Іван Леонов. Він разом із вагітною дружиною повернувся із Вінницької області, куди вони поїхали незабаром після масштабного російського вторгнення.

Іван розповів, що вирішив відвезти дружину, коли російські війська вже підійшли майже впритул до Києва – на відстань, що дає змогу вести артилерійські обстріли міста. «Одна справа, коли ракета колись може прилетіти, а інша справа, коли вони вже почали артилерією накривати околиці Києва. Імовірність прильоту (снаряду до житлового будинку – прикл.ред.) була високою», - пояснює він, додавши, що одночасно йому було дуже важко переконати дружину виїхати з міста. «У мене складна ситуація – я її довгий час умовляв, щоб виїхати. Коли ми все ж таки виїхали вона теж спочатку рвалася назад, хоча, коли потім почалися прильоти ракет (недалеко від місця проживання в Києві – прикл.ред.) - то до неї дійшло, що напевно не дарма поїхали», - розповідає він.

Проте, після того, як українська армія змусила російські війська відступити за межі Київської області, Іван разом із дружиною повернулися до Києва. «Так ми вирішили повернутися – скільки вже можна було там перебувати. Мене це теж уже все дістало – все не своє, сидиш як на пороховій бочці. Тим більше, що тут (у Києві – прикл.ред.) вже стало відносно безпечно», – ділиться своїми переживаннями Іван. Водночас він зазначив, що «зараз в Україні небезпечно всюди», але «куди подінешся з підводного човна». Він вірить, що війна незабаром закінчиться, і українцям треба буде наново будувати країну.

«Війна стала данністю»

З ним згоден співробітник одного з рекламних агенцій Сергій Нічик, який після початку війни допоміг дружині переправитися через кордон та перебував у Західній Україні. «Повертатися треба тому, що війна вже стала для нас даністю і від неї ніде не сховаєшся. Сиди хоч у Західній Україні, хоч у Києві чи де завгодно», - зазначає він.

Водночас Сергій зізнається, що «не дуже прагне» повертатися до Києва через те, що бойові дії на підступах до столиці України та в самому місті можуть відновитися. «Мені здається, що будь-яка людина не хоче бути там, де їй погано, але життя триває, потрібно жити далі і щось робити», - зауважив він.

З одного боку, потрібно працювати, щоб були кошти для існування, з іншого – треба робити щось для країни, пояснює Сергій. «Потрібно бути корисним для країни з огляду на те, що я не військовий, я планую допомагати в гуманітарній сфері», - зазначив він, додавши, що маю намір записатися в добровольці-рятувальники для того, щоб розбирати завали в передмістях Києва. «Я планую долучитися до цієї справи», - наголосив Сергій.

Арт-директор однієї з креативних агенцій Олександр Онацький, який вивіз сім'ю на Західну Україну, також нещодавно повернувся до столиці. Олександр зазначив, що планує активно підключитись до волонтерської роботи. «Тут руки будуть потрібнішими, ніж на заході», - підкреслив він.

«У Києві я вдома. Мені тут краще працюється, дихається вільніше», - наголосив Олександр. Він розповів, що зараз його агентство працює над інформаційною кампанією з популяризації серед європейської аудиторії запровадження ембарго на російські енергоносії. «У нашому агентстві є представництва в Європі. Вони нам можуть інформаційно допомагати, і ми від себе робимо різноманітні креативи, які йдуть на Захід далі», - розповів він.

«Бути корисним у себе в місті»

У свою чергу Артем Жердев, який у минулому був фінансистом, і до початку війни опановував нове для себе ІТ-напрямок, теж нещодавно повернувся із Західної України, щоб «бути корисним у себе в місті».

Дружина Артема Лілія народила доньку в середині березня, саме на той час на підступах до Києва велися запеклі бої. «Я поселив дружину в пологовому будинку лікарні і потім ходив і питав, що потрібно зробити, як допомогти і таким чином «прибився» тут на роботу», - розповідає він, додавши, що з початком війни багато працівників клініки розбіглися, і щоб підтримувати її функціонування були потрібні робочі руки.

Після народження доньки та виписки з пологового будинку він відвіз дружину з дитиною на Західну Україну, організував там їхнє проживання і потім повернувся до Києва. «Я собі знайшов іншу роботу – допомагаю в клініці, але не тільки в ній. Якщо потрібно – наводжу хлопцям із місцевої територіальної оборони воду, пальне», - розповідає він.

Артем зазначає, що у Києві життя поступово відновлюється, хоча у місті продовжує бути небезпечним. «У мене особисто немає впевненості, що є повний захист, і жодна ракета не прилетить до житлових будинків», - каже він. Посилаючись на розмови з військовими, Артем вказує, що поки що рано повертатися до Києва та передмістя. «Ще до Великодня потрібно подивитися, як розвиватиметься ситуація на сході. Місцеві військові кажуть, що у місті та області на регулярній основі продовжують «ловити пачками» диверсантів. Цей процес не припиняється», - додав він.