ФОТО І ВІДЕО ⟩ Польський прикордонний пункт не пропускає військову допомогу в Україну

Photo: Erakogu

Доброволець Харрі привіз із Естонії п'ять тонн пластин для бронежилетів, але перетнути польсько-український кордон йому було не просто. На контрольно-пропускному пункті ставилися вкрай зарозуміло, пише Postimees.

«Щойно в'їхали в Україну, куди починаючи з п'ятниці намагалися проїхати через різні кордони», - розповідав Харрі Postimees. А саме він відвіз до України разом із водієм Ерго та його дружиною Марге п'ять тонн, або 1200 захисних пластин, які українські військові могли б помістити до бронежилетів.

У Польщі вони прибули на прикордонний пункт Медика. Черга була дуже довгою. «Чим ближче ми були до кордону, тим складніше було рухатися», - додав Харрі. У деяких місцях було навіть неможливо поїхати назад тому, що дорога ставала односторонньою.

На польському кордоні на них чекав жахливий прийом. «По-перше, абсурдно те, що польські прикордонники не розмовляють жодною мовою, крім польської. Вони навіть не намагалися допомагати, а поводилися з усіма, як із злочинцями. Було відчуття, що ми переправляємо щось нелегальне».

Водій Ерго розповів Postimees, що до польсько-українського кордону під'їхали рано-вранці 16 квітня, точніше, о другій годині ночі. « З боку України все було зроблено для того, щоб ми змогли туди проїхати. Спочатку все було добре, приблизно о восьмій годині ранку ми вже проїхали польський прикордонний пункт, але потім нас відправили назад», – нарікав Ерго.

«Це ставлення до нас. Я в житті не стикався із подібним ставленням на прикордонному пункті. Коли питаєш у чиновника, чи він говорить англійською, відповідають польською «ні». Як я маю з ним спілкуватися?»

Він додав як приклад, що один літній українець купив собі в Європі машину і хотів перевезти її в Україну – так його мурижили на кордоні три дні. Також і людей, які везли в Україну патрони, відправили на прикордонний пункт назад.

Марге, дружина Ерго, додала, що на польському кордоні цілковита бюрократія. «Справді, що важливіше, доставити хлопцям захист для бронежилетів чи дитячий одяг? Хто цих дітей захистить? Хлопці бігають на фронті в бронежилетах і без шоломів на голові, а польська прикордонна охорона не пропускає вантаж», – дивувалася Марге. «Польські прикордонники були гордовитими, і тільки кричали на нас. Я шокована цим», – додала вона. «Ми надсилаємо допомогу в Україну, а поляки проганяють тебе. Це дуже погана ситуація», – відзначила вона.

«Найдивніше, що на українській стороні на нас чекала Національна Гвардія з фурою, щоб ми могли швидко передати їм захисні пластини», – сказав Харрі. Він додав, що раніше такої ситуації на кордоні не було: «Не знаю нікого, хто зіткнувся б з таким поганим ставленням раніше».

Українська Національна Гвардія вислала назустріч естонцям водія віком понад шістдесят років, який прийшов пішки до Польщі, маючи при собі документи, що свідчать, що партію вантажу необхідно терміново переправити через кордон. «Поляки знехтували цими документами і сказали, що українська прикордонна охорона має їм зателефонувати. З України їм дзвонили три рази, але поляки волали, що ніхто їм не дзвонив», - описував Харрі.

Естонці спробували через день потрапити до України. «Нас викинули в кінець черги, тому що поляки вимагали декларацію Т1», - зітхав Харрі. Він додав, що насправді гуманітарному конвою вона не потрібна. «Все ж таки ми вирушили шукати цей документ і крутилися по всьому місту», – говорив він.

Нарешті вони знайшли людину, яка заповнила декларацію. Харрі описав, як один чоловік заповнював папір від руки. «Залишалися на кордоні, доки не здалися, і не завантажили партію допомоги на склад». З української сторони приїдуть за вантажем, сьогодні він має прибути до пункту призначення.

Литовські хлопці чекали на кордоні до Корчова більше трьох днів, щоб доставити машини армії України. Литовець Арнас розповів Postimees, що на польському кордоні немає нормальної системи. Він навів приклад, що через кордон пропускають українських біженців, але не машини та військові засоби для української армії. «Якщо це не дозволяється, то про це має бути якесь оповіщення або інформація, все-таки ми живемо у 21 столітті», – говорив Арнас.

Немає на кордоні також харчування. Арнас був на кордоні з кількома хлопцями, з якими хотіли переправити машини в Україну. Для того, щоб поїсти і попити, і привезти іншим, доводилося їздити назад на заправку, яка була не така вже й близько до кордону. «Так це не повинно бути, могла б бути якась система, раз доводиться чекати більше доби», – пояснює литовський доброволець.

Третьою великою проблемою Арнас називає те, що польські прикордонники не володіють мовами. Якщо запитати, як довго слід чекати, чи з'ясовувати, чи всі папери є, вони не відповідають. За його словами, на кордоні слід володіти як мінімум двома мовами. «З поляками боїшся щось сказати і страшно виходити з машини тому, що не знаєш, що буде, якщо вони побачать. Це моя особиста думка».

Він також бачив і відправлення машин швидкої допомоги, у яких вимагали багатогодинного заповнення документів – при тому, що у них були заздалегідь оформлені папери. «Люди, які насправді хочуть допомогти, емоційно перегоряють після такого досвіду, оскільки не відчувають, що на їхню допомогу дійсно чекають», – додав Арнас.