На сходах у гостьовому будинку Янеда палить жінка середнього віку. Її звуть Наталя. Вона через війну втекла з України з 14-річним сином Данилом. За її словами, Путіна треба віддати матерям зґвалтованих та вбитих дітей. «І щоб він відчував кожен шматок, що відірвають від нього», — додала Наталя.
Наталя із сином приїхали з Харкова. «Постійні бомбардування, — описала вона тамтешнє життя. – Без розбору, у житлових районах». За її даними, під час бомбардування Харкова як мінімум один раз застосовувалася заборонена фосфорна бомба. Вона потрапила до заводу імені Шевченка, пише Virumaa Teataja.
Данило спілкується по інтернету лише з одним учителем. Але особливої користі від цього немає, оскыльки незабаром літо. «Дуже хочеться додому», – каже Наталя. На запитання, чи пропонують у закладі Musta Täku Tall справжній український борщ, вона відповіла сором'язливою усмішкою та похитуванням голови. «Але годують дуже добре та смачно», - додала вона поспішно.
За словами Наталії, у їхньому житті сталося ще не таке велике лихо в порівнянні з прибулими в Янеда в ніч на четвер Галиною та Олександром. Їхній будинок знаходився в Луганській області у місті Попасна. Поблизу цього міста вісім аеропортів, найближчий з них – аеропорт Краматорська, який став відомим під час війни.
Олександр показав заподіяне йому уламком бомби поранення правого стегна. Рана розміром із великий палець боліла 12 днів. Очевидно, уламок все ще всередині. Вчора Олександру ще не надали медичної допомоги, але адміністратор гостьового будинку пообіцяв негайно повідомити про це соціального працівника волості Тапа.
Олександр був поранений уламком першої бомби, що потрапила до його будинку. Галина, яка продовжила розповідь, пояснила, що бомбили місто Попасна безперервно з восьмої ранку до дев'ятої вечора. «Іноді й уночі. І це бомбардування складалося з двох частин. Наш будинок спочатку розбомбили, а потім спалили», — каже Галина. За її словами, вони не могли сховатися у підвалі, оскільки там, як і кожну весну, була вода.
На думку Галини, використовуються різні боєприпаси: спочатку руйнівні, а потім, схоже, запалювальні снаряди. Вона каже, що поряд з їхнім будинком розташовані між двома провулками будинки всі розбомблені та спалені. Двадцять два будинки.
Коли в їхній будинок двічі потрапили, Галина та Олександр бігли в розташований за три кілометри від них притулок. Дорогою вони потрапили під обстріл «Граду». «Бомби падали, падали, падали, — розповіла Галина, додавши, що їм пощастило. – Ми вижили». За її словами, міську лікарню зруйновано до фундаменту. Те саме стосується школи та інших будівель.
По Янеда-тее вчора в обід йшли мати, дочка та її син. На запитання, куди вони прямують, відповіли, що на поїзд, щоб дістатися в Раквере, в бюро Каси з безробіття: шукати роботу. Пізніше, в редакційному автомобілі на шляху до пункту призначення, мати і дочка поскаржилися, що інформації не вистачає і соціальний працівник волості Тапа виглядає розгубленим.
Після швидкого телефонного дзвінка волостному старійшині Раквере Майдо Нилваку вони вже мали адресу електронної пошти волості Раквере та пояснення, що, натиснувши на український прапор, вони отримають всю необхідну інформацію українською мовою. Мати та донька пообіцяли поділитися цією інформацією з іншими товаришами по нещастю.
Але Янеда добре дбає про військових біженців. У Musta Täku Tall, де біженців годують тричі на день, розповіли, що кухар спитав одну жінку, як приготувати справжній український борщ. Українці дуже вдячні клієнти, які не скупляться на похвалу.
У магазині Янеда сказали, що біженці здебільшого купують дітям льодяники на паличці та губки для миття посуду. З алкоголю віддають перевагу естонському пиву. Попит має пиво Tuulik.
Естонською ще ніхто не говорить. «Але старанно вчать», - похвалив їх працівник магазину.
