Політолог Вейко Сполітіс із Риги пише в Postimees про напруженість навколо 9 травня та українських військових біженців у Латвії.
Тема України у Латвії, як і у пресі Естонії, на першому місці. Не минає й дня, щоб у державному інфопросторі, приватних та соціальних мережах не йшлося про військові злочини рашистського режиму (так стали іноді називати кремлівський режим у Латвії) в Україні. Зі зрозумілих причин латвійські та російські громадяни або негромадяни різняться у своєму сприйнятті подій, що відбуваються всього за п'ятсот кілометрів від південно-східного кордону Латвії.
Злочини на грунті ворожнечі відбуваються у соціальних мережах, а іноді й на вулицях. Один з найбільш кричущих випадків стався минулими вихідними, коли клієнтка попросила таксиста не включати в машині російську музику, посилаючись на українську війну, а водій фірми Bolt витяг її з таксі за волосся і поїхав.
Окрім позиціонування з питання війни в Україні, партії почали займати позицію напередодні осінніх виборів і, звичайно ж, необхідно пам'ятати, що 9 травня будуть масові заходи біля радянських меморіалів.
Однією з проблем напередодні Дня Європи 9 травня є конфронтація, що наростає, між латвійською офіційною владою і соціальними мережами Латвії.
З того часу, як «Російський світ», згідно з розумінням російського диктатора, стало необхідно експортувати до ближнього зарубіжжя, 9 травня в Ризі та Даугавпілсі перетворилося на неспокійний час. У зв'язку з російською війною в Україні виглядає гіркою іронія, що насправді «Російський світ» широко розкиданий по всьому світу, а в самій Росії немає ні ненависті, ні зґвалтувань, ні посягань, ні війн. У цій ситуації однією з проблем напередодні Дня Європи 9 травня є конфронтація, що наростає, між латвійською офіційною владою та соціальними мережами Латвії. Щоб уникнути конфронтації та можливих конфліктів, Сейм Латвії ухвалив рішення змінити Закон про святкування та дні пам'яті: традиційний цього року День Європи стане Днем пам'яті загиблих на війні в Україні, і по всій країні мають бути вивішені червоно-біло-червоні прапори.
Більше того, депутати внесли поправки до Закону про масові заходи: окрім символів тоталітарної нацистської Німеччини та більшовицького СРСР, у Латвії не можна публічно носити жодні георгіївські стрічки чи інші символи, що славлять злочинну війну. Поправками до закону народні депутати ще раз хотіли нагадати людям, що, згідно із європейською традицією, жертв Другої світової війни у Латвії згадуватимуть 8 травня. Поминати загиблих на цвинтарях можна без обмежень, але після змін у законі заборонено наближатися до радянських пам'яток ближче, ніж на двісті метрів, та проводити публічні демонстрації.
Крім вищезгаданих поправок до закону, Латвія стежить за тим, що відбувається в Україні та Польщі, і пам'ятник радянським воїнам у Мадлієні (Огрський край) вже видалено. Це викликало певне хвилювання у соцмережах, але не таке, щоби довелося втрутитися правоохоронцям. З березня т.з. пам'ятник окупації в Ризі розпалює пристрасті, і те, що відбувається навколо нього, чимось нагадує події навколо Бронзового солдата 2007 року в Таллінні.
У російськомовних соцмережах почали поширюватися теорії змови, а деякі активісти Радянського союзу в Латвії заявили, що згодні виставити навколо пам'ятника нічну варту.
Виїзна інспекція Департаменту культурної та історичної спадщини Риги вирішила, що пам'ятник перебуває в такому жалюгідному стані, що становить небезпеку для мешканців міста, після чого Ризька міська рада прийняла рішення обгородити статую парканом. Після цього в російськомовних соцмережах почали поширюватися теорії змови, а деякі активісти Радянського союзу в Латвії заявили, що згодні виставити навколо пам'ятника нічну варту. Набирали чинності парламентські поправки до закону і активісти зрозуміли, що потрібний момент вони проспали.
Пам'ятник окупації в Ризі розпалював пристрасті десятиліттями. Не можна не визнати, що його знесення могло б консолідувати прокремлівське населення Риги, але всі ці роки він був скалкою в оці для латвійських патріотів, оскільки ця статуя не тільки щодня нагадує людям про умови радянської окупації. Створивши ризький «Пам'ятник свободи», радянська окупація за його допомогою ще й осквернила історію Латвії, оскільки площа отримала свою назву на честь перемоги військ Бермондт-Авалова у Визвольній війні 1919 року.
Огородивши окупаційний стовп парканом, Комісія Сейму із закордонних справ 30 березня доручила Міністерству юстиції у двотижневий термін виступити з пропозицією, як позбутися радянської спадщини у центрі Риги. Ситуація розпалювалася десятиліттями: МЗС пояснювало, що вищезгаданий монумент є частиною секретних протоколів про виведення російських військ, які вимагають, щоб латвійська держава подбала про окупаційну пам'ятку, а також про цвинтарі, де поховані воїни.
І члени Сейму, і Міністерство юстиції апелюють до латвійського судді Інети Зіємеле, яка у передачі Латвійського телебачення заявила, що Латвійська держава не повинна бути пов'язана міжнародним договором про пам'ятник такої держави, яка, порушуючи норми міжнародного права, розв'язала війну в Європі і не виконує своїх зобов'язань. .
МЗС пояснило, що вищезгаданий монумент є частиною секретних протоколів про виведення російських військ, які вимагають, щоб латвійська держава подбала про окупаційну пам'ятку, а також про цвинтарі, де поховані воїни.
У середині квітня Мін'юст відповів комісії Сейму із закордонних справ і запропонував чотири варіанти вирішення ситуації. Насамперед слід з'ясувати, чи справді Росія порушила свої зобов'язання і не дбає про 110 латвійських пам'яток. Оскільки, якщо Росію не хвилює угоду, вона не може бути обов'язковою і для латвійської сторони. По-друге, Латвія розриває частини угоди, що передбачають догляд за колоною часів окупації, бо одна зі сторін порушила норми міжнародного права та розв'язала війну в Європі. По-третє, Міністерство юстиції пропонує розглянути питання, чи варто взагалі пункту про окупаційну пам'ятку відводити місце у законі 1994 року. І, нарешті, чи не варто розглянути питання про транспортування статуї територією Латвії.
25 квітня прем'єр-міністр Артурс Криш'яніс Каріньш заявив, що варіанти, запропоновані Мін'юстом, будуть спочатку розглянуті у раді правлячої коаліції, і зрозуміло, що вона не може залишатися там без змін у політиці пам'яті суспільства, але головне рішення – за містом Ригою. Проте представники Національного альянсу в Коаліційній раді заявили, що рішення потрібно ухвалювати терміново, його потрібно знайти до виборів Сейму у жовтні.
26 травня виступив із заявою клуб «Декларації 4 травня». Він об'єднує тих депутатів Верховної Ради Латвії, які 4 травня 1990 року ухвалили Декларацію про відновлення незалежності Латвії. Глава клубу Велта Чеботаренок заявила: «Усі члени клубу, за деякими утриманими, виступають за зняття окупаційного стовпа. Хтось думає, що його треба знести після української війни, хтось – що раніше. Цей монстр приносить лише гнів, біль та руйнування».
Заяви членів клубу відрізняються, але в принципі Чеботаренок робить висновок: «Як країна ми повинні ухвалити рішення не бути останніми, хто збереже в центрі своєї столиці таку примару, що символізує агресію окупації і російсько-радянського світу». Заява виявилася несподіваною, представники опозиції та проросійських партій ще не висловили своєї думки, а Москва вже потрапила у пат із військовими злочинами в Україні.
Незалежно від того, як виглядатиме святкування цьогорічного 9 травня, Східна Латвія може стати осередком напруженості. Зокрема, мер Даугавпілса Андрій Елксніньш («Злагода») перебуває у коаліції з Російським союзом у Латвії та заздалегідь оголосив, що святкування 9 травня у його місті – це святе. Окрім Даугавпілса, «Згода» при владі також у Резекні, хоч і без партнерів щодо коаліції. Ситуація у Даугавпілсі була напруженою, була спроба зняти український прапор, піднятий замість міського прапора перед музичною школою Станіслава Брока. Але вся акція обмежилася галасом у соціальних мережах. У той час, як у соцмережах часом спалахують ворожі хвилі, ситуація на вулицях спокійна: у Даугавпілсі пройшла демонстрація на підтримку українців, у Даугавпілсі, Резекні та решті Латвії регулярно збираються пожертвування для українців.
За даними 13 квітня, латвійці пожертвували Україні 11 мільйонів євро, повідомила керівник порталу www.ziedot.lv Рута Діманта. 26 квітня з Риги до Києва було відправлено 11 автобусів «Мерседес Бенц» які передані в дар українській столиці від міста Риги.
Вибачення Ксенії Собчак і Чулпан Хаматової, які раніше підтримували кремлівський режим, не викликають довіри у громадян Латвії.
Зараз основні баталії – словесні – йдуть у латвійсько- та російськомовних соціальних мережах. Відчувається, що наближаються вибори до Сейму і ніхто не може залишитися осторонь теми війни. При цьому багато латвійців російського походження розгублені, а в російськомовних ЗМІ Латвії почалися дискусії про те, що станеться з російською культурою після війни в Україні.
Проте латвійці скаржаться, що велика кількість біженців від режиму Путіна прибувають із видами на проживання і порушують і так слабкий баланс між громадами в Латвії. Вибачення Ксенії Собчак та Чулпан Хаматової, які раніше підтримували кремлівський режим, не викликають довіри у громадян Латвії, а спільнота негромадян тут традиційно налаштована прокремлівськи, тому представники т.з. високої російської культури в Латвії почуваються між молотом та ковадлом.
Українські біженці показують, що Латвія як країна Євросоюзу здатна швидко реагувати, підтримка державних інститутів країни пішла в гору. Помітно, що українські біженці змушують латвійську державу діяти оперативніше, а це виявляє позитивну енергію громадянського суспільства та покращує життя людей у Латвії.