Одночасно з новими трагічними подіями в Києві, який повернувся до свого, здавалося б, нормального (хоча і з застереженнями) ритму життя, у прилеглих населених пунктах навколо столиці ведуться роботи з прибирання та благоустрою, пише Postіmees.
Наприкінці тижня ми заглянули в Горенку, Макарово та Ірпінь, у тому числі – у всіх цих населених пунктах шляховики укладали новий асфальт, а електрики займалися ремонтом ліній.
У неділю в селі Горенка, де внаслідок обстрілів військами Росії 80 відсотків будинків стали непридатними для проживання, сестри Оксана та Каріна разом із помічниками розбирали у своїй квартирі одяг та інші речі, врятовані від пожежі. Хоча в них, як і в інших селян, навряд чи надовго залишиться вода, газ чи електрика, жінки не залишили будинок, якому загрожує обвалення. «І куди ми підемо звідси?» - Запитує Оксана.
За словами жінок, вони якось переб'ються, про воду та їжу дбають волонтери. Кілька жителів, що залишилися в рідному селі, готують їжу на багатті перед будинком із закопченими стінами та отворами від снарядів. Вони дбають не тільки про власне харчування, а й про чотириногих друзів, собак і кішок.
Від страху розмовляла зі стіною
Ліліан, молдаванка, яка під час боїв постійно ховалася в підвалі багатоквартирного будинку, перебираючись у село, сказала, що спогад про те, що трапилося, досі викликає мурашки по всьому тілу. «Гуркіт і вибухи були такі сильні, що я потім від страху два дні розмовляла зі стіною, – розповіла вона. – «Добровольці ще до приходу росіян запропонували нас евакуювати, але ми, я та мій друг Валєрка вирішили, що залишимося тут».
Діна, 72-річна жінка, яка пережила військові дії в селі, як і чоловіки, сказала, що частково втратила слух і попросила журналіста говорити голосніше. «У одного із сусідів бомба впала у ванну. На щастя, його не було вдома. Коли сюди в'їхали танки, я сиділа у своїй кімнаті. Один влаштував такий гуркіт поруч із будинком, що я мало не оглухла», – сказала вона.
Діна зізналася, що квартира не опалюється, але вона не скаржиться. «Вночі я накриваюся двома ковдрами, під ними не холодно. Один славний молодий чоловік приходив, заклеїв мої вікна скотчем. Справимося», – додала Діна.
У Києві, столиці України, кілька тижнів панувало відносно мирне життя. У середині минулого тижня у місті знову лунали вибухи.
Як уже неодноразово траплялося під час української війни, у ніч на четвер ракети, призначені для знищення підприємства оборонної промисловості «Артем» у Шевченківському районі, мабуть, пролетіли повз ціль, і потрапили прямо до сусіднього 25-поверхового житлового будинку. Ударна хвиля від їхніх вибухів була така сила, що в радіусі кількох сотень метрів частково або повністю повилітали вікна багатьох будівель.
Мер Києва Віталій Кличко, який був на місці як у ніч ракетного обстрілу, так і рано-вранці наступного дня, даючи інтерв'ю, оточений щільним кільцем журналістів, був дуже рішучий. «Атака була свого роду символічною, оскільки в цей час у Києві знаходився генеральний секретар ООН [Антоніу Гутерріш], – сказав Кличко у короткому зверненні до Postimees.
/nginx/o/2022/05/01/14521749t1h7774.jpg)
За його словами, хоча він і відповідає за безпеку людей у рідному місті, повної гарантії дати не може, доки не припиняться російські ракетні обстріли житлових кварталів Києва. «При цьому метою росіян є не житлові будинки, а їх мешканці», – сказав Кличко.
У столиці понад сто загиблих
Кличко додав, що з початку війни в столиці внаслідок влучення ракет загинули більше ста людей, зокрема четверо дітей. Поранено понад чотириста людей. Якщо додати число вбитих або загиблих від обстрілів мирних жителів у Бучі, Ірпені, Гостомелі, Бородянці, Макарові та інших місцях лише на Київщині, то рахунок піде на тисячі людей.
«Київ все ще залишається об'єктом обстрілу, і тут небезпечно. Дати гарантію безпеки та пообіцяти, що війна закінчиться, може лише одна людина. Та сама людина, яка розпочала цю війну. Ми всі його знаємо, він сидить у Москві, у Кремлі», – сказав Кличко, спочатку навіть не бажаючи називати ім'я Володимира Путіна, президента Росії. «Кожен українець хоче, щоб війна та вбивства людей скоріше припинилися, і ті, хто залишив батьківщину, змогли повернутися сюди. Це головне бажання всіх нас, але поки цього не сталося, ми, як і раніше, бачитимемо зруйновані будинки та вбитих мирних жителів. «Війну зупинить Путін чи наші збройні сили».
На момент, коли Кличко давав інтерв'ю, рятувальники ще не встигли оглянути усі уламки будинку та відшукати всіх постраждалих.
Денис та Юлія, які приїхали оглянути своє житло одночасно з мером, переконалися, що народилися в сорочці: у квартирі на четвертому поверсі, яку вони купили лише кілька років тому, йшов ремонт, тож їх в будинку не було. Майстер, який працював у квартирі, залишив будинок за сорок хвилин до нападу. «Йому пощастило», - сказав Денис. Юлія додала, що сім'ї тепер доведеться шукати тимчасового притулку у родичів. За його словами, що буде далі, передбачити складно, тому що завдані їм матеріальні збитки, швидше за все, ніхто не відшкодує.
На момент, коли Кличко давав інтерв'ю, рятувальники ще не встигли оглянути усі уламки будинку та відшукати всіх постраждалих. У середині дня з будівлі винесли тіло української журналістки Віри Гіріч, яка мешкала у квартирі на другому поверсі. З десяти людей, які постраждали внаслідок обстрілу, чотирьом знадобилася госпіталізація.