Наталія Усманова ховалася у бункерах гігантського металургійного заводу «Азовсталь», збудованого за сталінських часів. Вона згадує нестачу кисню та постійний страх, коли бомби російських військ падали на бетонно-металеву конструкцію, під якою ховалися тисячі жителів українського міста Маріуполя, пише Postimees.
«Я боялася, що бункер не витримає, страх був моторошний, – розповіла Усманова, яка разом із сотнею інших маріупольців нарешті вибралася із похмурої пастки. – Ми так давно не бачили сонця», – додала вона.
Виступивши перед журналістами в неділю в селищі Безіменне, що приблизно за 30 кілометрів від Маріуполя, Усманова стала однією із щасливиць, які зуміли через гуманітарний коридор залишити підземну мережу бункерів і тунелів, побудованих колись, щоб пережити бомбардування.
Але навіть непорушна конструкція «Азовсталі» тряслася під обстрілами збройних сил РФ, після кожного вибуху обсипаючи бетонним пилом людей, які ховалися в тунелях.
Ризикуючи життям
«Коли бункер починав трястись, мене била істерика, чоловік може це підтвердити. Я так переживала, що звалиться стеля», – розповідала Усманова.
«Ви просто не можете собі уявити, через який жах ми пройшли», - додала вона. – Я жила там, працювала там все життя. А те, що ми побачили, було просто жахливим».
Жителі, що залишили місто, кажуть, що пекло існує і знаходиться воно в Маріуполі».
Mariupoli linnapea Vadõm Boitšenko
UESLEI MARCELINO/REUTERS/Scanpix
мер Маріуполя Вадим Бойченко
Травмовані люди розповідали, як були змушені пакувати тіла загиблих у мішки та залишати розкладатися тут же, поряд, у бункерах, де ховалися самі.
Інші кажуть, вони зовсім забули, що означає вмиватися, і щоразу, коли треба було в туалет, їм доводилося ризикувати своїм життям. «Останнього разу я вмивася два місяці тому. Ми користувалися ганчірками для прибирання, але вони закінчилися», – сказав Bild один із захисників «Азовсталі».
«Найбільша проблема – це сходити по нужді. У бункерах давно всі труби забиті. Доводиться вилазити із відрами. Коли тобі закортіло в туалет, стаєш мішенню», – додав солдат.
За словами захисника заводу, атаки російських військ не припиняються ні на хвилину, цілеспрямовано бомбардують, зокрема, польові шпиталі. «Життєво необхідні ліки поховані під уламками. Росіяни точно знають, де знаходиться лікарня, та скидають туди потужні бомби», – сказав він.
Наталія Усманова була однією із близько ста мирних жителів, яких у неділю, після численних невдалих спроб, нарешті випустили із «Азовсталі». «Вперше на цій території діє дводенне реальне припинення вогню. Вже евакуйовано понад сотню мирних жителів, насамперед жінок та дітей», – заявив у зверненні президент України Володимир Зеленський.
Раніше гуманітарні коридори «руйнувалися» через насильство з боку російських сил. Українська влада звинувачувала російські війська в тому, що ті відкривали вогонь по евакуаційним коридорам. Люди, що залишають підконтрольні Росії райони, описували, як обстрілювали цивільні автомобілі.
Цього разу було досягнуто домовленості з Росією щодо залучення ООН та Міжнародного комітету Червоного Хреста, які стежили за процесом евакуації. Вчора евакуйовані з Маріуполя мали прибути до Запоріжжя, плануються нові евакуації.
Тисячі людей у капкані
У пастці на заводі «Азовсталь» досі залишаються близько тисячі мирних жителів та 2000 українських військових, які утримують останню цитадель у місті, яке потрапило до рук російських військ, де ще до 100 000 людей вже два місяці страждають у нелюдських умовах.
Кадри інформаційного агентства Reuters з недільним процесом евакуації показують, як людям, переважно жінкам та дітям, допомагають долати купи завалів та садять в автобус без шибок. Одна з жінок, із шестимісячною дитиною на руках, сказала, що провела на «Азовсталі» два місяці. За словами іншої жінки, похилого віку, у людей, які опинилися в пастці, закінчується їжа.
У пастці на заводі «Азовсталь» досі залишаються близько тисячі мирних мешканців та 2000 українських військових, які утримують останню цитадель у місті.
За словами українських офіційних осіб, після тимчасового припинення вогню у неділю російські війська продовжили артилерійський вогонь. Член національної гвардії Денис Шлеха повідомив агентству Reuters, що для порятунку всіх людей із заводу потрібні ще як мінімум дві евакуації.
Після того, як у неділю було досягнуто згоди про процес евакуації, офіційні особи Маріуполя заявили, що евакуацію з інших частин міста було перервано до вчорашнього ранку.
Маріуполь став символом жорстокості російських військ: люди, що тікають із міста, описують руїни, трупи на вулицях, відсутність їжі та питної води. «Жителі, які залишили місто, кажуть, що пекло існує і знаходиться воно у Маріуполі», – заявив у суботу Бі-бі-сі мер Маріуполя Вадим Бойченко.
