Спробуємо зробити ці складні для сприйняття речі більш особистими та зрозумілими.
Уявіть собі багатоквартирний будинок, де у найбільшій квартирі живе чоловік, якого побоюються інші мешканці будинку, тому що він галасливий, непередбачуваний і нахабний, а в квартирі по сусідству живе його колишня дружина. Всі намагалися порозумітися з чоловіком, чемно віталися і навіть невимушено йому посміхалися – аби не дратувати його.
Але минулої зими ситуація в квартирі колишньої дружини цього страшного чоловіка загострилася.
Мешканці будинку й раніше помічали, що чоловік часто ображає колишню дружину та загрожує їй. Але кому охота пхати свій ніс у чужі сварки? Зрештою будинок в основному населений культурними, освіченими і миролюбними людьми, які не мають ні досвіду, ні бажання утихомирювати володарів буйного характеру. Але одного разу відводити очі і затикати вуха стало неможливо.
Це була божевільна сварка, яку чув увесь будинок. Чоловік репетував, жінка кричала, діти плакали, все трощилося. Сусіди впали в збентеження і навіть у шок. Але сподівалися, що це тимчасово, що за кілька днів закінчиться. Але не скінчилося.
Це була божевільна сварка, яку чув увесь будинок. Чоловік репетував, жінка кричала, діти плакали, все трощилося.
Насильство триває вже третій місяць. За цей час мешканці будинку чули та бачили все. Чули найбрудніші лайки та відчайдушні крики про допомогу. Бачили… краще навіть не описувати, що вони бачили. Проте дітей із сім'ї, що розділилася, вони більше не помічали. Казали, що безсоромний чоловік відправив їх кудись без відома жінки.