Необхідно пройти, не заплющуючи очей, найтемнішими і найстрашнішими коридорами нашої історії і пам'ятати, що єдина демократична Європа – це величезне досягнення, пише журналіст Rus.Postimees Денис Антонов.
ДУМКА ⟩ У День Європи ми повинні пам'ятати про майбутнє
Визначити дату закінчення Другої світової війни у Європі нескладно. Кожна людина, яка цікавиться історією, має свою версію, яка має право на існування. На підтримку варіативності говорить навіть час, а точніше – часові пояси, що дозволяють підписаний акт про капітуляцію Третього рейху датувати і 8, і 9 травня, залежно від того, де в цей момент знаходилося інформаційне агентство, яке отримало цю новину.
Якщо говорити про значення цієї варіативної дати, то варто зазначити, що і тут є свої переваги, причому багато що залежить від політичної позиції, яку займала держава на момент існування Країн Осі та Атлантичної хартії, більш відомої під ім'ям Антигітлерівської коаліції, після приєднання до хартії СРСР у серпні 1941 року.
Традиційно для країн, що перебувала під окупацією вермахту, день закінчення війни символізує визволення для країн, що воювали на боці Третього рейху та самої Німеччини ця дата асоціюється з падінням режиму націонал-соціалістів, для країн які відіграли вирішальну роль у перемозі – день перемоги над нацизмом. І лише у Росії, мабуть, дата 9 травня перетворилася на політичний інструмент, за допомогою якого путінський режим успішно маніпулює суспільством.
У демократичних країнах історія не є причиною легітимізації держави чи якихось політичних течій. У Росії ж історія є одним із міфоутворюючих елементів, що сприяє сакралізації влади та формує картину приналежності нинішнього керівництва до тріумфу російської зброї.
Ті, хто не схильний до ідеологічної обробки пропагандистської машини російської автократії, цілком тверезо оцінюють так звану «одержимість», цілком виправдано підозрюючи, що це просто цинічна політизована гра, яка не має нічого спільного з реальною історією.
Тим часом нам усім в Естонії є що відзначати 9 травня.
9 травня – день гуманізму, миру та єдності Європи
9 травня – важлива та популярна дата серед більшості європейців, яка носить в офіційному календарі ім'я Дня Європи. Цей день – символ не лише миру, а й єдності. Символ спільних культурних цінностей, спільних політичних, фінансових та економічних прагнень, що втілилася сьогодні в єдиній валюті, прапорі, гімні, спільними силами безпеки та консенсусом у прийнятті рішень.
Основу Європейського союзу було закладено саме цього дня 1950 року. Тоді після розколу між вчорашніми союзниками на самому початку Холодної війни Роберт Шуман, будучи головою МЗС Франції, закликав до об'єднання держав Європи в ім'я загального благополучного майбутнього. Так було зроблено перший крок на шляху до єдиної Європи, на шляху до створення наднаціональної надурядової міжнародної організації, яка об'єднала б усі сили демократичних країн європейського континенту.
Роберт Шуман закликав Францію, Німеччину та інші країни об'єднатись у своєму виробництві вугілля та сталі. До цієї організації Європейське об'єднання вугілля та сталі (EGKS) вже за рік увійшли Голландія, Франція, Німеччина, Бельгія, Люксембург та Італія. Основними завданнями організація бачила зростання кількості робочих місць, появу єдиного ринку вугільної та металургійної промисловості, оптимізації виробництва та збільшення продуктивності праці. Хоча головною метою країни-учасники переслідували успішніше сприяння економічному розвитку один одного, політична складова позначалася з перших днів.
За період 1960-1980 років вдалося зняти митні обмеження, кардинально змінити систему колективної безпеки, підходи до прийняття політичних рішень, досягти економічної та фінансової єдності у захисті інтересів ринку Європи.
До 1995 року із вступом Австрії, Фінляндії, Швеції та Австрії Європейський Союз налічував уже 15 країн, а після прийняття у 2005 році ще десяти країн, у тому числі й нашої Естонії, новий сплеск популярності серед європейців у святкуванні Дня Європи остаточно став національним та державним святом у всіх країнах нашої багатонаціональної родини європейських народів.
Війна протиприродна всьому живому
Сьогодні єдність європейських народів у питаннях збереження цивілізаційних цінностей, захисту безпеки та територіальної цілісності своїх країн, як ніколи, затребувана. На тлі розв'язаної Росією військової агресії проти суверенітету та територіальної цілісності України, я переконаний, ми зобов'язані зробити правильні висновки, і вже сьогодні планувати майбутнє Європи у постпутінський період.
Необхідно дати правильну оцінку цим мирним і тихим у нас у Європі датам 8 і 9 травня, які в Росії перетворилися на гротескний святковий розгул, що більше нагадує карнавал із дуже яскравим мілітаристським початком.
В наших силах поставитися до цих дат з почуттям готовності підтримувати тих, хто сьогодні відчуває потребу у захисті та допомозі. В наших силах простягнути руку допомоги всім, хто став жертвою агресії з боку тоталітарних режимів. Ми повинні відповідально підходити до інформації в сучасному світі, не вестися на підтасовування фактів, не приймати політизовану інформаційну брехню, коли одне підмінюється іншим, поступово підводячи нас до «потрібних» висновків. Нам треба намагатися пояснювати самим собі, чому дві травневі дати сьогодні стали не просто політичним чи національним, а цивілізаційним вододілом серед мешканців Естонії.
Я закликаю всіх набратися хоробрості і, відкривши своє серце, пройти, не заплющуючи очей, по найтемніших і найстрашніших коридорах нашої історії. Тому що зіткнувшись із військовими жахами минулого, ви, як будь-яка нормальна людина, прийдете до єдиної думки – війна протиприродна всьому живому. Для мене травневі дати – це дні роздумів про наше спільне майбутнє, про майбутнє мирної Європи.