POSTIMEES У СХІДНІЙ УКРАЇНІ ⟩ Російські війська все жорстокіше бомбардують східноукраїнські міста

Photo: Die Welt

• Ситуація все більше загострюється
• Пожежі видно здалеку
• Війна роботі не заважає

Бої в Східній Україні стають все більш запеклими і нові села та міста потрапляють під бомбардування російських військ. Так відбувається, наприклад, з містом Сіверськ, розташованим у північній частині Донецької області, куди журналісти Postimees намагалися пробратися вчора разом із колегами: Крістьяном Свірдсеном та Антоном Алексєєвим з ETV та з представниками німецького видання Die Welt.

Російські війська, які використовують дрони, окрім транспорту української армії, ціляться і в цивільні автомобілі, які намагаються пробратися ближче до прифронтових міст, намагаючись перешкодити доставці допомоги та евакуації людей. Поїздка до кожного такого міста є ризиком для добровольців та журналістів. Вчора, під час поїздки до Сіверську, ми самі переконалися, що російські війська використовують касетні бомби і проти цивільного населення. Касетні бомби падали за кількасот метрів від нашого автомобіля.

Ніна (66), яка живе в Сіверську, яку наші українські колеги змогли витягнути з-під граду бомб, розповіла, що п'ятиповерховий будинок, в якому вона жила, розбомбили вчора вранці: «Господи, хлопчики, я хоча б жива». Жінка плакала, у неї тремтіли руки, коли вона змогла вибратися з Сіверська на безпечну відстань: «Останні два дні ми весь час перебували у підвалі, нас увесь час бомбардували. Словами не передати, що ми відчували, діти постійно плакали».

Російські війська знаходяться на відстані кількох кілометрів

Ніні вдалося вибратися з пекла, але, за її словами, у підвалі її будинку залишилося ще 20 людей, шість із яких діти: «Я не знаю, що з ними буде, дуже шкода дітей. Я лише молюся за них. Військові сказали нам, що ми маємо негайно звідти їхати. Але на чому?

За словами Ніни, в Сіверську, що потрапив під обстріл, залишилося ще багато місцевих жителів. Багато будинків горять. Пожежі видно здалеку: «Їх ніхто не гасить. Люди намагаються гасити відрами і пляшками, але яка від них користь?»

Російські війська знаходяться за кілька кілометрів від Сіверська. Оскільки вони вже розташувалися на висотах, що оточують місто, їм дуже зручно обстрілювати затиснене в лещати місто з українськими військами, що знаходяться в ньому. Село Серебрянка, розташоване поруч із Сіверськом, за словами місцевих жителів, уже розбомблене вщент.

«Ми бачимо, що ситуація все більше загострюється, стає дедалі інтенсивнішою. Бомбардування відбуваються постійно, – і вдень, і вночі – жодної різниці більше немає. І вони стають все інтенсивнішими», - сказав Postimees та ETV боєць територіальної оборони міста Бахмут, розташованого за 30 кілометрів від Сіверська, Володимир (47).

Володимир командує одним із контрольних пунктів на висоті поряд з Бахмутом, звідки ситуація добре проглядається на кілька десятків кілометрів: «Ми бачимо, що бої тривають навколо, звідси добре видно. У напрямку Сєверодонецька, Попасної, Лимана, Горлівки, всюди видно активне бомбардування наших позицій та міст. Ситуація важка всюди. Ми готуємось до того, що так буде й у нас. Звичайно, сподіваємось, що не дійде, але ми готові».

Усі бояться

За словами Володимира, російська армія хоче оточити Сєвєродонецьк та Лисичанськ – два великі міста в Луганській області, які ще перебувають у руках України: «Все виглядає саме так, що вони хочуть. Не вийшло з Києвом, гадаю, що не вийде і тут. Така можливість є, але ми боремось. Ми не можемо покинути свої міста».

У російських військ, за словами Володимира, на жаль, вистачає людей, котрих постійно перекидають на фронт: «Як ми тепер говоримо: Росія більше не велика, Росія довга. Хай підвозять. Мало їх тут уже лишилося? Буде більше!»

Дедалі більше ракет прилітає й у бік контрольного пункту, яким командує Володимир, але прямих попадань, на щастя, ще не було.

Дивно було спостерігати, як за кількасот метрів від того ж контрольного пункту десяток людей садили фруктові дерева. «Я боюся, всі бояться, – розповіла бригадир Ганна (38). – Ми сподіваємося, що залишимося живими, і все буде добре. Але я не знаю, що буде завтра. А ви знаєте?»

Люди, які висаджували саджанці вишні, персика, яблунь і абрикосів розповіли, що вони дуже добре розуміють, що в будь-який момент можуть потрапити під вогонь. «Найбільше я турбуюся за сина, який перебуває з бабусею за 10 кілометрів звідси», - розповіла Юлія (32), яка працювала у цій бригаді.

Добре, що є хоча б така робота, додала вона, тому що в Бахмуті дуже важко знайти роботу через наближення бойових дій. Все закрито: «Іти з міста я сенсу не бачу, зараз бомблять скрізь».