/nginx/o/2022/05/16/14553983t1he476.jpg)
Путіну вдалося зробити те, про що Гітлер тільки мріяв – створити державну релігію, яка підтримує його імперіалістичні погляди. Це можливо лише завдяки невпинній підтримці вірного сподвижника, глави Російської православної церкви, патріарха Кирила. Дивно, що важливі для російськомовного населення лідери громадської думки досі не засудили недвозначних дій патріарха, пише політолог Ханнес Нагель.
Щоб показати статистичний фон ситуації, необхідно насамперед зрозуміти, що від 40 до 95 мільйонів жителів Росії (за різними та суперечливими оцінками) є православними. Щоб тримати їх під контролем та подалі від вуличних протестів, Кремлю, поряд із його традиційним терором, ідеально підходить допомога патріарха Кирила. Ініційована Росією війна в Україні також натхненна ідеєю священної війни. Останнє, однак, стало можливим безпосередньо завдяки підтримці (можна навіть сказати – освяченню) війни з боку патріарха Кирила (Володимира Михайловича Гундяєва) та його шовінізму.
Минуле патріарха Кирила пов'язане зі світськими установами, такими як КДБ. Він є помічником Кремля з великим стажем, у співпраці з яким вівтарі перетворюються на пропагандистські платформи. До речі, главу Російської православної церкви було обрано розумно – у Кремлі чудово розуміють, що через послання патріарха можна впливати і на послідовників РПЦ у Східній Європі. Росія черпає легітимність у вірі, щоб створити Російський світ – одну державу, одну націю, одного лідера, і все це благословляється однією релігією, яка спрямована на богобоязливих людей. І національні кордони не мають значення!
Послання патріарха цінні для Кремля, зокрема тому, що вони досягають цільової аудиторії, яку не охоплює пропаганда ЗМІ. Включно з цільовою аудиторією, для якої, наприклад, в Естонії чи Литві, пропагандистські канали були відключені. Мета полягає в тому, щоб увічнити наратив про Росію, яка ніколи не нападає і завжди готова «захистити» себе і допомогти іншим на шляху до «визволення», використовуючи (нишком) відносини між російською душею та Церквою. Зрозуміло, насамперед потрібно зрозуміти, як захистити себе, і бажано на чужині, що також зазвичай передбачає «релігійне чищення» та оточені колючим дротом духовні центри.
На останніх (2018) президентських виборах у Росії право голосу мали і володарі російських паспортів, які проживають в Естонії. Майже 26 тисяч із 28 тисяч виборців проголосували за Путіна. Саме для цих людей, а також для всіх тих в Естонії, хто йде за Російською православною церквою, і хто вважає навіть малу частину нападу на Україну «священною війною», найбільше потрібні чіткі послання від таких лідерів громадської думки, як Тоом чи Килварт. Тому що саме до них дослухається російськомовне населення.
Більше того, це ті самі люди, які на власні очі і поблизу бачили потворні наслідки війни. Яна Тоом, яка побувала у Сирії (2016), має знати, наскільки жахлива така війна. Сподіваюся, що недавній візит Михайла Килварта до Львова (2022 р.) також дав йому достатнє уявлення про те, що саме відбувається в Україні. Можливо, після такого досвіду вони можуть стати одними з перших, хто засумнівається в посланнях патріарха Кирила до послідовників.
Тому, Яні Тоом та Михайлу Килварту настав час дати зрозуміти, що дії патріарха Кирила щодо виправдання кривавої та неприкритої війни Путіна не є ні нормальними, ні розумними. Громадськість, як естономовна, так і російськомовна, очікує більшого, ніж відповіді мера Вільє Кійслера 10 березня 2022 р. До речі, останню передачу варто послухати та подивитися всім, хто досі не зовсім розуміє, наприклад, яку мер займає позицію з усього питання України. Або патріарх Кирило. Повчальний перегляд!
P.S. Якщо того, що ми бачили в Сирії та в Україні, недостатньо для передачі чітких та правдивих повідомлень, неминуче зрештою постане питання про гуманність лідерів громадської думки. І, можливо, також питання вірності – особливо спільним цінностям, які проходять через усі нитки нашого суспільства. Однак останні також відіграють значну роль у процесах управління та прийняття рішень.