Ситуація на підконтрольній Україні частині Луганської області суттєво погіршилась в останні тижні. Росіяни наблизились і почали штурм обласного центру - Сєвєродонецька і вже майже оточили його.
Російські війська штурмують Сєвєродонецьк. Чи впаде він, і які варіанти в української армії?
26 травня 2022, 21:00
Після того, як війська РФ на початку травня прорвали українську оборону і захопили містечко Попасна на південний захід від Сєвєродонецька, вони доволі стрімко розвивають успіх на цій ділянці фронту.
Росіяни намагаються оточити адміністративний центр Луганщини і відрізати його від Донецької області, звідки здійснюється постачання українських військ.
Російським військам залишилось захопити лише приблизно 10% території в Луганській області, що раніше контролювались українською владою. Це конгломерація промислових міст Сєвєродонецьк і Лисичанськ та деякі найближені до них села. Якщо вони впадуть, у росіян залишиться лише одна "донбаська" мішень - міста Слов'янськ і Краматорськ на Донеччині.
Київ має не надто багато варіантів, як цьому протидіяти.
"Місто знищують"
"Місто знищується постійно і цілодобово", - каже голова Луганської обласної військової адміністрації Сергій Гайдай про Сєвєродонецьк. Росіяни штурмують місто з трьох боків, бої йдуть вже на околицях.
Якщо раніше українська столиця Луганщини була переважно під вогнем артилерії і авіації РФ, то тепер росіяни наблизилися на відстань мінометного пострілу, каже керівник ОВА.
В місті залишається близько 15 тисяч цивільних, тобто майже 10% від довоєнного часу.
Майже 100 років тому тут збудували селище для робітників хімічного заводу з сусіднього Лисичанська. Обидва містечка розділяє річка Сіверський Донець. Два з трьох мостів між ними вже знищені.
Саме хімічне підприємство "Азот", що виготовляє мінеральні добрива, є головним промисловим об'єктом Сєвєродонецька. Але в місті, особливо після "перенесення" сюди столиці Луганщини в 2014 році, також активно розвивалось культурне життя, торгівля, створювались волонтерські центри. Тут були і офіси міжнародних організацій, наприклад, Червоного Хреста.
Сєвєродонецьк як відносно молоде місто - приклад типової радянської забудови панельними 9-поверхівками з широкими проспектами. Воно розташоване на рівнині і не має жодних природних перешкод, крім дрібних річок. Площа його майже втричі менша за Маріуполь, який росіяни захоплювали приблизно 80 днів.
Наразі багато будинків в місті обстріляні, зазнали руйнувань лікарні й склади продовольства, немає водопостачання, електрики та газу.
Збройні сили України і Нацгвардія стримують наступ, але мають доволі обмежені шляхи відступу, а лінії постачання в тилу вже перебувають під вогняним контролем росіян.
Голова Луганщини запевняє, що саме сюди Кремль кинув максимум сил і техніки, щоб "продавити" оборону українців. За його прогнозами, оборонці мають протриматись ще декілька днів, щоб знизити атакувальний потенціал росіян.
"Якщо вони (росіяни, - Ред.) до кінця цього тижня, тобто до суботи і неділі, не досягнуть успіху, то вони видихнуться і тоді вже ситуація як мінімум стабілізується для нас", - запевняє Сергій Гайдай.
Проблема в тому, що ситуація суттєво погіршується з кожним днем.
Дорога життя
Вдень 25 травня український військовий експерт і журналіст Юрій Бутусов, що перебуває на Луганщині, повідомив, що російські війська перерізали "трасу життя", що поєднує Сєвєродонецьк-Лисичанськ з донецьким Бахмутом.
"Російські війська вчора (24 травня) вийшли на трасу Бахмут - Лисичанськ у районі сіл Нагірне та Білогорівка.Траса перекрита… Якщо противник зможе закріпитись, це буде означати оперативне оточення наших військ у районах Сєвєродонецька та Лисичанська", - повідомив він і наголосив, що ця ситуація не має стати "другим Маріуполем" для української влади.
Мова в його дописі йде про трасу Т1302, що простягається від Бахмута через Сєвєродонецьк і аж до російського кордону. Саме після захоплення Попасної російські війська почали активно діяти останні два тижні в околицях траси, щоб взяти її під контроль і перерізати.
Однак інформацію про "перерізання траси" спростував очільник ОВА Сергій Гайдай. Він запевняє, що вдень 25 травня по ній змогли доставити гуманітарну допомогу до Сєвєродонецька.
"Дорога прострілюється, але ми сьогодні вже змогли завезти гумвантажі. Станом на 13 годину пересування дорогою можливе", - вказує чиновник.
Австрійський військовий аналітик Том Купер, що веде щоденні огляди ситуації на фронтах російсько-української війни, теж має сумніви, що українські війська вже оточені на цьому напрямку. Хоча "дорога життя", зазначає він, безумовно перебуває під обстрілами росіян.
"Далі на північний захід є інша дорога, по якій українці все ще здатні забезпечувати свої війська", - наголошує аналітик у своєму звіті станом на 25 травня.
Траса, про яку він говорить, пролягає через містечко Сіверськ, що розташоване за 20 кілометрів на північний захід від конгломерації Лисичанськ-Сєвєродонецьк. Недалеко від нього на початку травня росіяни спробували форсувати Сіверський Донець і навели декілька понтонних переправ. В разу успіху вони могли б перерізати "трасу життя" з півночі і прямувати до сил РФ, що закріпились на південь від неї. Це призвело б до повного оточення українських сил.
План не спрацював, артилерія ЗСУ розбила переправи росіян і знищила їх техніку і живу силу.
Це, щоправда, не зупинило вперті зусилля Москви розбити суперника на цьому напрямку.
Лінія спротиву
Як так сталося, що значні українські сили фактично зосередилися на невеличкому виступі в Луганській області, який Росія може оточити з півночі і півдня? Зараз відстань між краями цього виступу в найширшій точці не більше 25 кілометрів.
Сергій Гайдай раніше розповідав ВВС News Україна, що українські війська з початку повномасштабного вторгнення РФ свідомо відійшли від кордонів до Сєвєродонецька. Це було зроблено для того, щоб на укріплених за вісім років рубежах захищати не розтягнуту на сотні кілометрів, а компактну лінію фронту від містечок Рубіжне на півночі області до Попасної, що за 30 кілометрів від адміністративного центру української Луганщини.
Але військам РФ після нищівних обстрілів і тривалої облоги вдалось до середини травня повністю відтіснити ЗСУ саме з цих населених пунктів. З того часу лещата навколо столиці Сєвєродонецька почали невблаганно стискатись.
В цьому районі діє близько 25 російських батальйонно-тактичних груп, що складає близько 13 тисяч військових. Сили РФ на цій ділянці фронту переважають українську сторону і за кількістю техніки. Президент Володимир Зеленський вказує, що пропорція досягає 1 до 20.
В ситуації можливого оточення сил оборони в Сєвєродонецьку у Києва залишається не так багато варіантів дій. Або перекидувати значні резерви для утримання рубежів, або дати команду військам залишити "сєвєродонецький виступ" і відійти до Бахмута, де вибудувати нову лінію оборони.
Напередодні українські сили схожим чином "перегрупувалися" і залишили містечко Світлодарськ, що за 20 кілометрів від Бахмута на південь. Тут теж була загроза оточення, оскільки росіяни контролювали південні і північні підступи до міста.
Відхід чи боротьба?
Колишній перший заступник Сил спецоперацій ЗСУ, генерал Сергій Кривонос, що у 2014 році керував обороною оточеного росіянами Краматорського аеродрому, вважає, що триматися за певну територію на фоні суттєвої військово-технічної переваги противника не є доцільним.
Сучасна армія, наголошує генерал, будується не на "особистому героїзмі солдат", а на спроможностях військово-технічного потенціалу країн.
Наразі він в Україні значно нижчий, ніж в РФ, резюмує генерал. Допомогти може прискорене постачання західного озброєння і навчання українських військових, а також перебудова економіки та активне формування мобілізаційного резерву в тилу.
"В певний момент уступивши в тактичному плані, ми можемо виграти стратегічно. Як на мене, то зараз найголовніше зберегти тих українських воїнів, які є на сході, бо це мотивовані, з великим досвідом люди. Цих людей треба зберегти, аби в подальшому наростити спроможності української армії, технічно підкріпивши їх за рахунок Заходу і за рахунок власних можливостей", - пояснює він ВВС News Україна.
Кривонос закликає "не панікувати" і спокійно підходити до ситуацій з тимчасовою втратою деяких територій, зокрема на Луганщині. За словами генерала, ще в 2018 році ЗСУ на напрямку Бахмут-Попасна пропрацювали варіанти оборонної лінії.
"Ми знаємо цю місцевість і можемо використовувати певні штучні перепони для нашої оборони", - наголошує колишній керівник ССО.
Ексзаступник начальника генерального штабу, генерал Ігор Романенко поділяє думку про необхідність збереження особового складу ЗСУ на загрозливих напрямках.
"Якщо буде загроза оточення, то буде доцільним зробити цей відхід з воєнної точки зору", - каже експерт в спілкуванні з ВВС News Україна.
Залишення території не буде трагедією, наголошує він.
"Трагедія буде, якщо ми втратимо Збройні сили. - вказує Романенко і додає: - Якщо вони будуть, то надалі ми зможемо забрати ці території назад. Інакше не буде ні того, ні другого".
За його словами, зараз головне для українських військ максимально стримати просування росіян і знекровити їхні війська. Паралельно Україна має отримати більше важкого західного озброєння, підготувати стратегічний резерв і по його готовності провести контрнаступальні операції.
Цей процес може зайняти "від місяця і більше", каже Романенко.
Українське міністерство оборони, тим часом, зазначає, що наразі говорити про відступ ЗСУ з певних території на Луганщині не коректно. Речник відомства, полковник Олександр Мотузяник наголошує, що українці ведуть "маневрену оборону" і ситуація "дуже динамічна".
