У 2014 році саме Дніпро стало першим містом України, що оговталося від «ввічливої» анексії Криму та Донбасу. Військові експерти тоді зазначали, що саме завдяки вмілій організації опору у Дніпрі вдалося уникнути окупації всього південного сходу України. Через «ці вісім років», як російські пропагандисти описують період підготовки до вторгнення, це місто знову на передовій оборони.
Розташування Дніпра допомогло його мешканцям не побачити «денацифікаторів» на своїх вулицях у перші дні війни, як це сталося у Київській, Херсонській, Харківській та інших областях. Але ракетні удари Росія завдала по всіх основних військових об'єктів міста вже 24 лютого. Незважаючи на те, що ворога відкинули від Києва та Харкова, крилаті ракети летять сюди й сьогодні. «У пріоритеті у агресора станції автозаправки, паливні бази, військові частини», - каже керівник Центру територіальної оборони Дніпра Геннадій Корбан. Але поки що ППО справляється з більшістю ракет та безпілотників.
Опритомніти цього разу місту дозволило не тільки географічне положення, а й потужне волонтерське співтовариство, яке утворилося тут за час війни на Донбасі. Це десятки волонтерів-одинаків та співробітників різних фондів, які всі ці роки допомагали фронту, хай і не в таких обсягах, як зараз, але достатньо, щоб інфраструктура була практично готова до відображення чергової агресії зі сходу.
Незабаром після початку вторгнення у волонтерських чатах кинули клич. Активісти зібралися біля будівлі обласної адміністрації та до 9-ї ранку вже нарізали «фронт робіт» для кожного. З передової очікувалося багато поранених, і основні зусилля волонтерів тоді були спрямовані на допомогу військовому шпиталю, котрий у напруженому режимі працював з весни 2014 року. На заклик із Дніпра з польського кордону потягнулися перші каравани із знеболюючими, кровоспинними препаратами, перев'язувальними матеріалами. Тони медикаментів закуповувалися в перші години російського нападу.
Велике переселення підприємств
Незважаючи на найважчі умови, Дніпро дивиться у майбутнє з оптимізмом та намагається не лише допомагати фронту, а й розвивати власну економіку. У місті практично зупинилися багато промислових гігантів, але водночас відновили роботу підприємства, що залишили зону окупації.
Зокрема, у Дніпрі розгорнув виробництво Краматорський завод спеціальних кріплень із Донецької області. Разом із підприємством на нове місце перебралося близько 50 відсотків колективу. «Снаряди прилітали поряд з нашим заводом, повибивало шибки, обсипалася штукатурка в цехах. Стали виникати проблеми із логістикою. Деякі водії відмовлялися їхати до нас, зривалися постачання. Тому ми просто змушені були переїхати», – розповів директор заводу Дмитро Алексашов.
У Дніпрі завод продовжив випускати складні кріплення із спеціальної сталі – болти, гайки, шпильки, що витримують високу температуру гарячих цехів та великі навантаження. Підприємство не спромоглося вивезти все обладнання, але вже видало понад 10 тонн продукції на новому місці.
До повномасштабного вторгнення Росії в Україну цей завод випускав близько 100 тонн продукції на місяць. Наразі намагаються вийти хоча б на 30 відсотків від колишніх обсягів. Крім того, підприємство втратило багатьох замовників у Білорусі та в Україні, але зараз краматорці шукають європейських партнерів.
Офіційно в Дніпро перебралося чотири великі та безліч середніх та дрібних бізнес-проектів. За даними Першого віце-прем'єра України, міністра економіки Юлії Свириденко, вже понад тисячу підприємств Луганської та Донецької областей подали заявки на участь у програмі релокації бізнесу у безпечні регіони.
Як потривожений мурашник
Волонтер із Дніпра та спеціаліст Національної служби здоров'я України Наталія Шулика була серед перших, хто відреагував на удари по Україні. «Виникло відчуття потривоженого мурашника, – каже вона. – Сотні людей по всьому місту почали пропонувати свою допомогу. Волонтери створили центральний штаб у центрі міста, а за кілька днів Дніпро обріс районними штабами, які взяли частину завдань на себе. Центральний офіс уже не міг виконувати всі завдання ефективно. Люди просто хотіли спати», – розповідає Шулика.
«У нас є окремий штаб, який координує плетіння маскувальних мереж, тільки це і більше нічого», - з гордістю продовжує співрозмовниця Postimees. Окремо працюють волонтери, які займаються логістикою, є швидка психологічна служба.
Робота з біженцями – один із наймасштабніших і найважчих напрямів цієї роботи. Людей зустрічають у певних місцях, на кілька діб розміщують, щоб виспалися, відмилися, заспокоїлися, надають продуктові набори спочатку.
Створено цілу мережу спеціальних притулків, де люди, які приїхали з бомбардувань, могли почуватися в безпеці. Один із таких притулків організував господар салону елітних меблів, де близько двох десятків біженців переводять дух на ексклюзивних матрацах. Бізнесмен також організував душові, кухню та кімнати відпочинку.
Водночас, волонтери забезпечують і передову. На фронт вирушають індивідуальні тактичні аптечки за стандартами НАТО (За вісім років війни на Донбасі багато волонтерів закінчили професійні курси з тактичної медицини в Україні, а також у Європі та США). Окремі фонди збирають допомогу на закупівлю автомобілів, тепловізорів, амуніції, дронів для розвідувальних підрозділів.
Майже мільйонне місто перетворилося на величезний волонтерський хаб, де все працює, як годинник. Скільки біженців пройшло через руки дніпровських активістів, сказати складно, статистики ніхто не веде. За даними військово-цивільної адміністрації, близько 200 тисяч переселенців поки що осіли в Дніпропетровській області (у якій, на відміну від міста, залишилася стара назва).
• У Луганській області зупинили діяльність понад 3 тисячі підприємств.
• На захоплених територіях підприємців змушують переказувати всі розрахунки в рублі.
• У тих жителів, які відмовляються співпрацювати з новою адміністрацією, майно «націоналізують».
Джерело: уповноважена Верховної Ради з прав людини Людмила Денісова
Повернути святість людського життя
Статистику українських втрат зараз не прийнято оголошувати на найвищому рівні. Священик української православної церкви Київського патріархату Дмитро Поворотний розповів Postimees, що лише він особисто до 24 травня 2022 року провів відспівування понад 2 сотні загиблих українських захисників. А в одному із недавніх інтерв'ю Президент Володимир Зеленський проговорився, що на фронті щодня гине близько сотні українських солдатів.
«Звичні нам правила та обмеження мирного життя під час війни просто не працюють, і це катастрофа!» – журиться отець Дмитро. Відбувається переосмислення фундаментальних цінностей, святість людського життя випаровується в одну секунду, і це сильно травмує особистість. З 2014 року це обмежувалося територіями Донецької та Луганської областей, а зараз у напрузі вся країна. Дмитро Поворотний упевнений, що потрібна національна програма посттравматичної психологічної допомоги всім громадянам України. До цього питання треба підійти з усією серйозністю – якось доведеться виходити з цієї війни.
Але бойові дії продовжуються і, зважаючи на все, Путін готується до довгої кампанії. Волонтер із Дніпра Наталія Гейман упевнена, що зараз практично кожен українець має усвідомити, що такі речі, як допомога армії, близьким, українська мова та культура – не порожні слова. Путін зрушив тектонічну плиту «російського світу», яка, як нещодавно здавалося, назавжди придавила дніпровців. Слідом за російськими крилатими ракетами на вулиці колись виключно російськомовного Дніпра надходить українська мова. Місцеві жителі почали використовувати його не просто як спосіб комунікації, а як форму захисту, своєрідний код для відокремлення «свої» від чужих». Тому це місто має надію на майбутнє, посміхається нашим читачам Наталія Гейман.
