Огляд українських ЗМІ: німецький самообман, експорт зерна через Балтію та культура опору

Photo: Shutterstock

Українська преса обговорює перспективи ленд-лізу – до речі, він буває не лише військовим, а й культурним. А також – філософію перемоги та перспективи «зеленої економіки», незважаючи на війну.

Чого чекати від «третього Рамштайну»?

15 червня міністри оборони понад 40 країн світу, котрі засудили російську війну проти України, проводять чергову зустріч. Це вже їхня третя нарада, і хоча цього разу вона відбудеться у Брюсселі, ці зустрічі отримали збірну назву «Рамштайн» – за місцем німецької авіабази, де міністри зібралися вперше, 26 квітня.

Перед новою зустріччю українська преса ділиться очікуваннями від неї та обговорює нагальну необхідність постачання озброєнь від західних союзників. Укрінформ наводить слова Андрія Єрмака, голови Офісу українського президента: «Більше важкої зброї та оперативне навчання наших військових. Решта сприймається ворогом як слабкість». Його радник Михайло Подоляк уточнює: «Щоб закінчити війну та викинути Росію з України, нам потрібен паритет важкої зброї: 1000 гаубиць калібру 155 мм, 300 РСЗВ, 500 танків, 2000 одиниць бронетехніки, 1000 дронів».

Негативна тенденція

Постачання приблизно такої кількості озброєнь і передбачено програмою ленд-лізу, проте український військовий експерт Олег Жданов у газеті «Сегодня» відзначає «нехорошу тенденцію»: на відміну від американських та східноєвропейських союзників, країни-лідери «старої Європи», на зразок Німеччини та Франції, не поспішають із військовою допомогою, а іноді навіть її блокують.

Особливо це стосується Німеччини, яка не лише сама не постачає Україні сучасні танки «Леопард», а й забороняє такі постачання іншим країнам (Іспанії), які хотіли б поділитися ними. Експерт пояснює це тим, що французька та німецька влада мислить колишніми стереотипами: «Вони вважають, що знають Путіна і можуть з ним домовитися. А ось Україна, яка перемогла, повністю змінює дуже багато факторів – починаючи від системи безпеки на Європейському континенті, закінчуючи структурою економічних і фінансових відносин у самому Євросоюзі». Крім того, Німеччина залишається найбільшим європейським споживачем російського газу.

Картини епохи Другої світової

Нагадаю, що програма ленд-лізу реалізується у світовій політиці вперше з часів Другої світової війни. Та й взагалі – кремлівське керівництво, розпочавши вторгнення до незалежної європейської країни, саме перекидає історію в ту епоху. Поки українська армія все ще чекає на великі поставки озброєнь, захисники країни все частіше переходять до партизанської тактики. Видання «Апостроф» публікує розгорнутий матеріал про те, як на окупованих територіях України розгорнувся широкий партизанський рух, що налічує вже тисячі бійців. Вони знищують окупантів, колаборантів та їх технічну інфраструктуру, тому їхні сподівання на легку анексію цих територій, як сталося у випадку з Кримом у 2014 році, сьогодні виглядають нездійсненними.

Окупаційна армія намагається переконати українське населення у правоті своєї «спецоперації». Проте це виходить дуже схожим на епоху Другої світової. «Обозреватель» порівнює практично однакові пропагандистські листівки тодішніх фашистів і нинішніх «рашистів»: «Одна й та сама риторика. Схожі фрази та наративи: ми не боремося з народом, ми боремося з вашим урядом, ми прийшли звільняти вас від злочинної влади».

Енергетика майбутнього

Основною поточною проблемою української економіки залишається зерновий експорт – зазвичай він здійснювався морськими перевезеннями із чорноморських портів, але сьогодні вони блоковані Росією. Укрінформ аналізує можливості налагодження альтернативних експортних шляхів. Найбільшу надію автори покладають на взаємодію з Румунією, вказуючи на можливість залучення її Сулінського каналу Дунаєм, але він сьогодні і без того перевантажений. Тому розглядаються також варіанти підключення портів Польщі та країн Балтії.

Проте навіть у військових умовах Україна не забуває про перспективи глобального «енергетичного переходу». Більше того, агентство УНІАН зауважує – відмова Європи від російської нафти потрапляє в резонанс зі світовим трендом декарбонізації економіки. І в цій сфері Україна має суттєвий потенціал екологічно чистої енергії – наприклад, створення водневих кластерів. Крім того, водневе паливо виявиться дуже привабливим через його стабільно невелику вартість порівняно з зростаючими цінами на нафту. А для зберігання водню можна використати закриті соляні шахти – світовий досвід для цього є.

Чому Росія програє, а Україна переможе?

Минулого тижня «Новий час» опублікувало два цікаві матеріали у жанрі історичного аналізу та прогнозу. Австрійський військовий аналітик Том Купер вважає, що історична поразка Росії в цій війні неминуча, оскільки Кремль так і досі не зміг сформулювати виразних цілей своєї «спецоперації». Його пропаганда змінюється постійно, але в результаті спрямована лише на особистий піар Путіна як «переможця», а відповідатимуть за його політику всі росіяни, зокрема й своїм життям. До речі, кількість загиблих російських військових уже зашкалила за 30 тисяч.

А реальна перемога неминуче чекає на Україну, пише директор Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович. І називає дві причини: по-перше, війна за свободу своєї країни надзвичайно надихає захисників. І по-друге, ця оборона вже стала частиною національної культури, а відторгнення оккупантів – масовим екзистенційним феноменом: культуру, яка говорить правду, неможливо зупинити. До речі, почалося таке явище, як

Культурний ленд-ліз

Багато світових діячів культури та шоу-бізнесу одразу підтримали Україну в його опорі російській агресії. А деякі з них самі стали писати та виконувати пісні українською. Як, наприклад, американський гурт Gogol Bordello, який склав запальну композицію «Тероборона» на мотив гуцульських танців. Газета «Сегодня» наводить їхній кліп, повідомляючи, що музиканти вирішили направити доходи від його комерційного використання на допомогу Україні.