Нд, 5.02.2023
Україна

Найкраще позаду. Чому Макрону буде вже не так легко

BBC News Украïна
Найкраще позаду. Чому Макрону буде вже не так легко
Facebook LinkedIn Twitter
Comments
BBC
Photo: Ludovic Marin

ієї квітневої ночі, коли Еммануель Макрон вдруге здобув перемогу на президентських виборах, всі помітили дивну пригнічену атмосферу, яка, здавалося, його оточувала. Не було блискучих усмішок й обнадійливих промов. Ніби він заздалегідь знав, що святкування буде недоречним.

Минуло два місяці, і ми бачимо, що його знаменита політична інтуїція знову його не підвела.

Він недаремно був обережний. Ця перемога дійсно стала найвищою точкою його політичної кар'єри, але він одразу ж побачив її приховане послання — з пікових точок є лише один шлях — униз.

Після недільних парламентських виборів Еммануель Макрон втрачає більшість у Національних зборах. Судячи з попередніх прогнозів, коаліція Макрона "Разом!" стає переможцем, але при цьому президент більше не буде повністю контролювати нижню палату.

Це означає, що другий термін його президентства відрізнятиметься від першого.

Його коаліція отримала 245 мандатів, втративши близько сотні місць.

На другому місці опинився новий альянс на чолі з ультралівим лідером Жан-Люком Меланшоном під назвою Nupes ("Новий екологічний та соціальний народний союз"), у нього 131 місце.

На третьому - крайня права партія суперниці Макрона у другому турі президентських виборів Марін Ле Пен (89 депутатських місць).

Щоб отримати повний контроль над нижньою палатою, партія Макрона мала виграти 289 місць з 577.

Багато депутатів, які представляють центристський блок Макрона, програли у своїх округах. Це означає, що йому доведеться шукати підтримки в інших партій, щоб реалізувати свої масштабні реформи, такі як підвищення пенсійного віку, зниження податків та реформування системи державної допомоги.

Під час президентської кампанії Макрону вдалося отримати підтримку виборців у всьому політичному спектрі. Він представив свою головну суперницю Марін Ле Пен як екстремістку, чиї погляди несумісні з цінностями французької республіки.

Але з прихильниками Меланшона така тактика не спрацювала. Макрон закликав виборців дати йому тверду більшість у "вищих інтересах нації", особливо з огляду на те, що біля самих воріт Європи вирує розв'язана Росією війна.

Колишній марксист Жан-Люк Меланшон давно хотів, щоб Франція вийшла з НАТО, але зараз він заявляє, що це не є пріоритетом для нього. При цьому його політичні погляди залишаються досить радикальними: наприклад, нещодавно він написав у твіттері, що "поліція вбиває" громадян країни, і пообіцяв дати французьке громадянство засновнику Wikileaks Джуліану Ассанжу у разі перемоги на виборах.

"Францією буде дуже важко управляти", - каже аналітик та соціолог Жером Фурке.

Архітектор власних проблем

Багато хто вважає, що Макрон сам став архітектором власних проблем.

Йому не вдалося скористатися імпульсом перемоги на президентських виборах, щоб здобути більшість у парламенті.

Здавалося, він майже не брав участі у передвиборчій кампанії й чекав кілька тижнів, перш ніж призначити прем'єр-міністром Елізабет Борн, чиї безперечні таланти не можуть компенсувати її відсутність підтримки у виборців.

Додали нервозності й скандали у ЗМІ - через призначення міністром внутрішніх справ, людини, яка перебуває під слідством за звинуваченням у зґвалтуванні, та хаос біля стадіону "Стад де Франс" у Парижі під час фіналу Ліги Чемпіонів.

Фурке вважає, що це цілком могло підштовхнути деяких виборців до вибору партії Марін Ле Пен, якій, за найоптимістичнішими прогнозами, давали не більше 40 місць - половину від того, що вони отримали.

Можливо, з того моменту в неділю, 24 квітня, коли він дізнався, що отримає другий термін, Макрон відчув незручний тягар свого становища.

Так, він виграв ще п'ять років, але історія других президентських термінів у Франції ніколи не була щасливою. І так, за ним стояла більшість французів — але радше через неприязнь до інших, ніж з прихильності до нього.

Він ніби знав, що найкраще вже позаду.

Ключовi слова
Нагору