Вт, 27.09.2022
Україна

«Залишається надія, що за рік однієї людини вже точно не буде на цій планеті»

Росіянка з України про те, як її життя змінила війна
rus.postimees.ee
«Залишається надія, що за рік однієї людини вже точно не буде на цій планеті»
Facebook LinkedIn Twitter
Comments
Photo: REUTERS / Zorana Jevtic

Війна Путіна з Україною змінює життя тих, хто молодий, самостійний та успішний. Rus.Postimees поспілкувався з молодими росіянами з різних міст Росії. Російська актриса та блогер, 25-річна москвичка Ася Рилова жила в Україні до початку війни. Вона стверджує, що неминучість вторгнення агресора відчувалася в країні ще 2021 року, при цьому рівень ненависті до росіян був мінімальним. Після вимушеного від'їзду через Росію до Грузії дівчина не знає, як повертатися назад: навіть друзі-українці не можуть тепер з нею спілкуватися без злості, незважаючи на її яскраво виражену антивоєнну позицію.

Раніше на ці ж питання відповів 24-річний інвалід-візочник із Санкт-Петербурга, випускник відомої в Росії кузні сучасних технічних фахівців – Університету ІТМО. Бізнесмен, чий спільний зі США бізнес впав після початку війни.

- Як довго у вас тривав шок від усвідомлення, що ваша країна розв'язала повномасштабну війну в Європі?

- Останні два роки перед повномасштабною війною я жила у Києві. І протягом цього часу я була шокована усвідомленням, що війна йшла весь цей час: у центрі міста був пам'ятник загиблим на російсько-українській війні, де остання смерть датувалась попереднім місяцем, у музеї історії України можна було подивитися на уламки ракет і танків з війни на Донбасі.

Періодично був шок від того, що люди в Росії, мої друзі у Москві живуть у якомусь інформаційному вакуумі. Як і я раніше. Весь 2021 рік в Україні йшлося про те, що Росія почне війну, тому на момент початку повномасштабного вторгнення у мене шоку не було.

- Яка частка людей у ​​вашому оточенні схильна виправдовувати війну? Як змінився масштаб підтримки війни серед ваших знайомих за ці три з половиною місяці?

- Я зараз взагалі не спілкуюся з тими, хто підтримує війну або не висвітлює її. Але таких людей знаю. Відсоток таких знайомих – близько чотирьох відсотків. Ще знаю хлопців з оточення, хто з початку був шокований і твердо впевнений, що це жесть, а потім все більше звикав і переходив до думки «не все так однозначно».

- Що конкретно змінилося у вашому житті через війну?

- Я більше не живу у Києві та не знаю, як туди повертатися. Незважаючи на те, що війна почалася 2014-го, рівень ненависті до росіян у Києві у 2020–2021 роках був мінімальним. Зараз усі знайомі українці переходять на українську мову, а деякі друзі від переповнення емоціями та агресією більше не можуть спілкуватися зі мною та нашими спільними російськими знайомими. Агресія по відношенню до війни в цілому виливається в них на конкретних людей.

Також у мене змінилася думка про тих росіян, для кого не все так однозначно. Наразі вже однозначніше нікуди і продовжувати дружбу з такими людьми, навіть моїми друзями, не має наміру. Це треш.

- Ви робите щось, пов'язане із спробами заявити про злочинність війни, зупинити кровопролиття?

- Я веду свої соціальні мережі, - Instagram, TikTok – де активно висловлюю свою позицію. Я можу це робити, оскільки я не в Росії. А ще я займаюсь волонтерською роботою: допомагаю українським біженцям, займаюся творчістю з українськими дітьми.

- Чи є у вашій сім'ї розкол, заснований на подіях, що відбулися?

- Мої батьки адекватні, вони все усвідомлюють. У нашій сім'ї лише бабуся та дідусь з боку мами дивляться телевізор та вірять пропаганді. Так сталося, що коли почалася війна, ми були разом. 20 лютого у нас із бабусею відбувся діалог, у якому вона запевняла, що стріляти ніхто не буде і ракетами бити по Києву теж. Але після 24 числа, коли я показала їй будинок мого знайомого, в який потрапила ракета, вона твердо заявила: це вони самі б'ють по собі, це фейки, це брехня.

Мені було дуже важко перебувати з нею поряд. Я припинила спілкування з нею на пару днів. Але потім собі зрозуміла: їй понад 80 років, вона все життя вірила партії та уряду, її чоловік – у старечій деменції. Якщо вона зараз дійсно зрозуміє, як справи, це її сильно зламає. Вона більше не зможе виїжджати на своєму ентузіазмі і швидко загнеться. Я цього не хочу. Незнання начебто допомагає їй триматися на плаву. З нею вступати в суперечки я більше не маю наміру.

Підтримка війни росіянами у травні 2022 року.

Безумовно за війну:

57% росіян старше 55 років

33% громадян РФ від 18-24 років

Проти війни:

12% росіян старше 55 років

25% громадян РФ від 18-24 років

Дані «Левада-центру».

- Як ви думаєте, що тепер означають для світової спільноти слова «Росія» та «російський»? Як ви самі відчуваєте, як до вас ставляться зараз за кордоном?

- Мені соромно казати, що я росіянка, чесно. Відразу за цим начебто виправдовуватися і пояснювати, що я нормальна, я не підтримую насильство і кровопролиття… бла-бла-бла. Але загалом ставляться нормально. Ні разу нічого ніхто не сказав. Швидше розуміючі: скрізь є злі погані люди, це не залежить від національності.

Тим не менш, мені здається, що для світової спільноти русофобія зараз це хайп. Як прапори ЛГБТ, як і BLM. Моїй подрузі з Білорусі скасували тут броню на Airbnb через те, що вона з держави, включеної у війну. При цьому вона була тут кілька років тому, коли на вулицях скрізь висіли червоно-білі прапори та всі підтримували революцію у Білорусі. Скоро хайп спаде, і все відвернеться на нові проблеми.

- У якому стані буде за рік Росія?

– Хех. Мені здається, всі звикнуть до «Смачно і крапка», до відсутності зарубіжних брендів і продовжать своє життя як ні в чому не бувало. Також думаю, звичайно, гайки закрутяться ще сильніше, багато народу сяде. Мені дуже сумно від цього, але я мало вірю в російську революцію, враховуючи, що всі адекватні або їдуть, або сідають, або мовчать, оскільки страшно. Але лишається надія, що хоча б через рік однієї людини вже точно не буде на цій планеті.

Ключовi слова
Нагору