Вони трималися 86 днів, у повному оточенні, без боєприпасів, часто без води, їжі та медикаментів. З моменту виходу захисників Маріуполя зі своїх позицій на «Азовсталі» та здачі в полон російським військам минуло вже більше місяця. Дружини бранців створили організацію, покликану прискорити звільнення рідних, проте ймовірність цього знижується на тлі звісток про те, що полонених розпорошують територією Росії.
У перші дні кремлівські пропагандисти повідомляли, що українських військових переведено до Оленівки, де поміщено до слідчого ізолятора, а тяжко поранених перемістили до госпіталю Новоазовська. Обидва міста Донецької області перебувають під владою російських військ. Передбачалося, що у Єленівці буде швидкий обмін військовополоненими.
Київська влада заспокоює українців повідомленнями, що щодо полонених захисників Маріуполя йде переговорний процес і розбурхувати інформаційний простір зараз не час.
Однак перспектива побачити азовсталівців живими та неушкодженими дедалі туманніша, схвильовані дружини та матері полонених бійців. Минув місяць, а від їхніх чоловіків, батьків та синів ні слуху, ні духу. З ними немає ні телефонного зв'язку, ні будь-якої інформації про те, де вони і що з ними.
З метою прискорення процесу звільнення своїх близьких дружини бійців об'єдналися в громадську організацію «Жінки зі сталі». Як заявляють деякі з них, у цій організації тисячі людей.
Rus.Postimees вдалося поспілкуватися з трьома. Дві Ольги, це дружини бійців полку спецпризначення «Азов», і Марія (на фото вона посередині) – дружина військовослужбовця Національної гвардії України, але з іншого підрозділу, який також базувався у Маріуполі.
Багато про що поговорити, звичайно, не вдалося. Адже їхні чоловіки зараз у величезній небезпеці і коли вирвуться на волю, невідомо. Будь-яке зайве слово може зашкодити. Тому жінки зайняті розшуком добрих адвокатів та громадською діяльністю, спрямованою на звільнення своїх чоловіків. Але в результаті розмови ми спробували сформувати портрети захисників «Азовсталі».
Відео: інтерв'ю з дружинами бійців «Азова»
Перша Ольга
«Він просто горів ідеєю потрапити до полку «Азов» і ось уже шість років там служить. Він із самого дитинства має патріотичні погляди щодо нашої країни, спілкується українською мовою і завжди хотів, щоб наша країна займала вагоме місце у світовій історії», – каже Ольга, дружина 24-річного бійця полку «Азов» (називати його дані ПІБ або позивний дівчина відмовилася).
Під час Революції гідності її чоловікові було 16 років. У ті часи молодик починає цікавитися історією та політикою. Полк «Азов» стає для нього символом перемоги українського духу над загрозою російської окупації, яка нависла на той час над Україною, яку тоді ототожнювала адміністрація Президента України Віктора Януковича.
«Останнього разу я з ним спілкувалася 19 травня, перед виходом із «Азовсталі». Сказав, щоб я не хвилювалася, що він мене дуже любить і що я чекатиму якнайшвидшого їх повернення», – із сумною усмішкою на обличчі каже Ольга.
Марія
25-річний чоловік Марії виходець з іншого підрозділу Національної гвардії і в перші ж дні вторгнення Росії в Україну він отримав наказ приєднатися до полку «Азов». Разом із азовцями боєць бере участь в обороні міста.
«24 лютого був наказ заступити на охорону території Маріуполя. І все, таким чином він залишився беззастережно. Це був його свідомий крок», – каже Марія.
Телефонний зв'язок Марії з чоловіком обірвався разом із виходом бійців із «Азовсталі». Лише Катерина, дружина командира полку Азов Дениса Прокопенка, змогла поспілкуватися зі своїм чоловіком. Та розмова була коротка, але дає надію, що хлопці живі.
Окрім іншого, Марія перебувала зі своїм чоловіком у Маріуполі практично до кінця березня. Інтенсивність обстрілів міста наростала, і молода жінка вирішує виїжджати. Це були останні дні, коли з Маріуполя можна було виїхати без принизливої та смертельно небезпечної для неї, як дружини військовослужбовця, процедури фільтраційних таборів.
Друга Ольга
«Мій чоловік був учасником майдану. Він пішов до Азова, тому що туди у 2014 році мобілізувалися багато його друзів та знайомих. Це був перший такий справжній добровольчий батальйон», – впевнена Ольга.
У квітні із групою активістів Ольга відвідала Ватикан. Українці їздили на аудієнцію до Папи Римського Франциска. Це була відчайдушна спроба переконати понтифіка знайти третю країну, яка б могла прийняти всіх захисників «Азовсталі», але сміливого лідера в жодній країні світу не знайшлося, каже Ольга. А за кілька днів після римського візиту почалася евакуація з Азовсталі.
Ситуація надто важка. Бойовики невизнаної квазіреспубліки ДНР закликають своїх російських кураторів організувати трибунал над захисниками «Азовсталі», натякаючи на бійців полку «Азов». У ДНР, як відомо, немає заборони смертної кари. Нещодавно в Донецьку провели показовий судовий процес над трьома бійцями морської піхоти – іноземними легіонерами, які здалися в полон ще на початку березня. Всім трьом присудили смертну кару.
Але навіть у подібних обставинах у міру своїх сил жінки намагаються діяти, щось робити на порятунок своїх чоловіків. Їх турбує, що «Азовсталь» поступово йде зі світового інформаційного простору. Щоб завадити цьому, вони планують політичні акції та прес-конференції. Хоча б заради того, щоб смерті загиблих не були марними, кажуть дівчата.
Ситуація
6 червня Президент України Володимир Зеленський повідомив, що у полоні у російських окупантів перебувають понад дві з половиною тисячі захисників «Азовсталі». Але точної цифри Зеленський назвати не зміг. Серед полонених близько двох сотень бійців полку «Азов», решта з Морської піхоти, прикордонники, поліції та інших силових відомств України.
Український військовий оглядач Дмитро Снєгірьов в ефірі каналу «Україна-24» повідомив, що Києву слід готуватися до тривалої та дуже складної процедури обміну захисників Маріуполя, якщо така взагалі можлива. Іншими словами, Москва шукає причин, щоб не змінювати захисників «Азовсталі».
«За нашою інформацією, частину з них (бійців полку «Азов» – прикл. ред.) переведено до слідчого ізолятора російського міста Рязань. Їх фактично розпорошують по всій території Російської Федерації, щоб унеможливити контакти з ними і, відповідно, доступ представників міжнародних організацій та іноземних інституцій, які займаються військовополоненими», – каже Снєгірьов.
19 червня прокремлівське інформагентство ТАРС повідомило, що командири полку «Азов» перебувають у СІЗО Лефортово у Москві. Як відомо, цей слідчий ізолятор перебуває під юрисдикцією ФСБ. Швидше за все, життя захисників «Азовсталі» стануть предметом торгу та тиску на країни Заходу на користь кривавої імперії. Досвіду в цій справі у Москви не позичати.